Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Франк народився в Карлсруе, поблизу Шварцвальда, 23 травня 1900 року. Батько — протестант, мати — католичка. Як Лаутерпахт і Лемкін, він був у сім’ї другою з трьох дітей. Незабаром родина перебралася до Мюнхена, де Франк ходив до школи. У червні 1916 року його старший брат Карл помер від раптового захворювання. Після того, як його батьки розлучилися{392}, він провів наступні роки між Прагою, де був з мамою, і Мюнхеном, де його батько працював юристом, перш ніж його позбавили права займатися адвокатською практикою за обман клієнтів.

Коли закінчилася Перша світова війна, Франка призвали до вермахту, а тоді він записався до націоналістичної воєнізованої міліції. Згодом приєднався до лав антикомуністичних і антисемітських консерваторів «Товариства Туле», на засіданнях якого висловлював свою рішучу відразу до Версальського мирного договору. У січні 1920 року у мюнхенському пивному ресторані «Матхізе» («Mathäser Bräu») Франк спостерігав за виступом Адольфа Гітлера як один із перших членів Німецької робітничої партії (Deutsche Arbeiterpartei або DAP), яка згодом змінила назву на Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (NSDAP). Через місяць він також був присутнім на зібранні партії в пивному ресторані «Хофбройхаус», де Гітлер проголошував політичну програму NSDAP, партії нацистів, до якої він зрештою приєднався.

У 1923 році, будучи студентом, Франк вступив до лав Sturmabteilung, штурмових загонів, відомих як СА. Того ж року він завзято підтримав путч Гітлера, спробу скинути уряд Веймара, приєднавшись до маршу у центрі Мюнхена, де зі східного боку мосту до міського музею влаштував кулеметну вогневу точку. Поразка путчу та арешт Гітлера розпалили інтерес Франка до націоналістичних (völkisch) політичних ідей. Він тікає до Італії, побоюючись проблем із законом. Два роки по тому{393}, у 1925 році, він зустрічає Гітлера на одній з мюнхенських вулиць. Ця зустріч стала передвісником майбутніх можливостей.

Після навчання на юридичному факультеті Нільського університету, який він закінчив 1926 року, Франк займався приватною адвокатською практикою і викладав право на юридичному факультеті Мюнхенського технічного університету. Він не був інтелектуалом, зірок з неба не хапав, але був надійним і вмів пристосовуватися. У жовтні 1927 року, коли він прочитав у газеті «Фолькішер Беобахтер» (Völkischer Beobachter) оголошення про пошук адвоката для захисту підсудних нацистів у берлінському процесі, траєкторія його кар’єри різко змінилася. Франк подав на розгляд свою кандидатуру і його найняли. Так він увійшов до світу гучних політичних судових процесів.