Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Інформація виринала повільно. Можливо, чоловік у метелику був пов’язаний з тим від’їздом, коли Леон сам покинув Відень у січні 1939 року. Тогочасні обставини — прихід німців, вигнання з Рейху — були цілком зрозумілими, втім, Леонове рішення поїхати самому, без своєї дружини і маленької дитини, зрозуміти було не так просто. Ймовірно, чоловік у метелику був якимсь чином дотичний до життя Рити у Відні після того, як Леон поїхав. Можливо, він був нацистом. Рита провела три роки у Відні у розлуці зі своїм чоловіком і дитиною, і втекла звідти аж у жовтні 1941 року, за день до того, як Айхман зачинив двері.
Час минав без жодного прогресу. Я відклав ці три фотографії і вже був готовий здатися. У фокусі моєї уваги були — Лемберг, Львув, Львов, Львів, Лаутерпахт, Лемкін. Тоді зненацька стався неочікуваний прорив.
Невдовзі після мого першого візиту до Львова я ходив на день народження своєї подруги, якій виповнилося дев’яносто років. Ювілей святкували у лондонському Вігмор-Холлі, де проводять концерти класичної музики. У центрі святкової події була Мілен Косман{385}, тендітна художниця, яскрава особистість, яка випромінює безмежний інтелект і теплоту, вдова Ганса Келлера, видатного музикознавця{386}. Вони з чоловіком приїхали до Британії окремо, як біженці під час війни, вона — з Німеччини, він — з Австрії. У 1950-х роках вони поселилися у невеличкому будиночку на Віллоу-роуд, що у північному Лондоні, поблизу паркової зони Хемпстед-хіт. Сорок років по тому ми придбали з дружиною будинок, в якому живемо і нині (навпроти кварталу «Віллоу-коттеджес» і рідного дому племінника Софки Скіпвіт[35]).
Ганс Келлер працював на третій програмі радіо BBC, завдяки чому він і Мілен зустрічалися з багатьма видатними музикантами і диригентами двадцятого століття. Вони були знайомі з Фуртвенглером («Точно не нацист», — сказала мені пристрасно Мілен) і Караяном («Симпатизував нацистам, опортуніст», — вона доволі чітко дала зрозуміти свою думку). У 1947 році Мілен намалювала портрет Ріхарда Штрауса незадовго до смерті композитора. Портрет висів разом із величезною кількістю її інших малюнків у Вігмор-Холлі, де вітати ювілярку зібралися сотня або й більше друзів і рідних.
Мілен скерувала мене до однієї своєї подруги, яка належала до родини її покійного чоловіка. Інґе Тротт мала дев’яносто один рік{387}, вона була страшенно розумною і, як виявилося, милою бешкетницею. Вона народилася у Відні, і приїхала до Лондона 1938 у році, коли їй було сімнадцять. Після війни дівчина почала працювати лаборанткою у професора Моріса Вілкінса у Кінгс-коледжі Лондона, якого згодом разом з Френсісом Кріком і Джеймсом Ватсоном буде нагороджено Нобелівською премією. Інґе привозитиме Ватсону зразки сперми з Кембриджа. Вона відчувала гордість за внесок у наукове дослідження, свою участь у перевезенні матеріалів, які відкрили таємниці ДНК.
У розмові ми згадали Відень, риси характеру австрійців, аншлюс. Художниця пригадувала, як прийшли німці, розповіла про паради, приниження, як німецький солдат у сірому однострої реквізував родинний будинок. Я розповів про фотографію чоловіка у метелику, слова на звороті і нерозбірливий підпис.
— Надішліть мені копію тієї світлини, — проінструктувала Інґе. — Я подивлюся, чи можливо прочитати підпис. Можливо, ви не можете його розібрати, тому що він написаний старонімецькою, — додала вона.
— Я надішлю її вам поштою.
— Ні, — твердо сказала Інґе. — Заскануйте і надішліть електронною поштою, так буде швидше.
Того ж вечора я послухався її вказівки і наступного дня отримав відповідь:
— Я змогла прочитати все, що написано на звороті фото, окрім підпису, оскільки він перевернутий догори дриґом. Заскануйте ще раз, цього разу правильним боком догори.
Минув день, пролунав дзвінок телефону.
— Підписано Лінденфельд, — впевнено сказала Інґе, перш ніж з’явилася тихенька нотка сумніву. — Ну, це також може бути Лінденфельс, з літерою «с» в кінці, але я так не думаю.
35
Софка Скіпвіт (1907–1994) — британська громадська діячка, яка під час Другої світової війни займалася порятунком євреїв.