Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Потім Франк провів приватну зустріч із журналістами. Кореспондент «Нью-Йорк Таймс» звернув увагу на манеру баварського міністра поводитися з групою з двадцяти чоловік так, «наче перед тобою 20000»{399}. Він постійно переходив на крик, голосно заперечуючи проти будь-яких закидів проти нього і Гітлера. «Це лише питання засобів, які буде застосовано, — погрожував він, — в разі, якщо Австрія не співпрацюватиме з Німеччиною».
З Відня Франк подався до Граца, де перед великим натовпом людей оголосив, що образа на його адресу є образою на адресу Гітлера, а тоді поїхав до Зальцбурга. Приїзд нацистів викликав хвилювання, австрійський уряд Дольфуса оголосив його небажаним. Цей візит широко висвітлювали у світі, і, мабуть, Лаутерпахт прочитав про нього у лондонських газетах, а Лемкін — у варшавських. Звістка дійшла і до добре проінформованих мешканців Лемберга і Жовкви, багато з яких уважно слідкували за розвитком австрійських подій.
Через тиждень після від’їзду Франка{400} канцлер Дольфус звернувся до громадян Австрії, аби їх заспокоїти. Цю промову у перекладі було передано до Сполучених Штатів. Австрія не наслідуватиме німецький уряд і не вживатиме антиєврейських заходів; це була країна сучасних поглядів, де «усі громадяни мають рівні права». Він посилався на австрійську конституцію, розроблену під керівництвом Ганса Кельзена, вчителя Лаутерпахта, того, хто запропонував індивідуальні права для всіх.
Приїзд Франка залишив по собі чіткий слід, надихнувши в Австрії багатьох на підтримку політики нацистів. Через рік Дольфус був мертвий, його підступно вбила група нацистських прихильників на чолі з тридцятитрирічним Отто фон Вехтером, одногрупником Лаутерпахта у Віденському університеті, який втік до Німеччини.{401}
1935 рік був вдалим для Франка. Він придбав великий заміський будинок у Баварії (у Шоберхофі, поблизу Шлірзе), який я відвідав вісімдесят років по тому, незадовго до того, як його знесли, де навіть в робочому кабінеті під даховими кроквами все ще була відчутна його пиха. Він брав участь у підготовці Нюрнберзьких декретів, антисемітських законів, за якими євреїв позбавляли громадянських прав і забороняли позашлюбні стосунки між німцями і євреями.
У серпні Франк головував на спільному засіданні Академії німецького права{402} (Akademie für Deutsches Recht, яку він заснував на кілька років раніше) і одинадцятого міжнародного Конгресу виправних установ і пенітенціарної служби, який проводили у будівлі Кролль-Опери (де знаходився Рейхстаг після пожежі).
Франк заснував цю академію для просування інтелектуальних та ідеологічних переконань серед німецьких юристів. Як голова, він виступив перед конгресом з програмною промовою, обравши для цього тему «Міжнародна карна політика». Це дало можливість викласти певні думки щодо майбутнього напряму кримінального права. Він придумав контрзаходи проти ініціатив Лемкіна і тих, хто відстоював його позицію і лобіював новий перелік міжнародних злочинів та Міжнародний кримінальний суд. Як чудовий промовець, Франк полонив увагу натовпу, хоча й (як і фюрер) говорив дуже високим тоном через хвилювання і надмір емоцій.
Франк зосередився у своїй промові на питаннях, до яких Лаутерпахт і Лемкін мали живий інтерес, хоча ніхто з них безпосередньо присутнім під час промови не був. Але там був Веспасіан Пелла, румунський професор, який писав про варварство і вандалізм. Суддя Еміль Раппапорт{403}, наставник Лемкіна і член організаційного комітету цього конгресу, не зміг бути присутнім. Франк висловив заперечення щодо універсальної юрисдикції, спираючись на думку, що це зруйнує міжнародне право, а не посилить його. Жодні правові норми і жодна міжнародна організація не зможе врегулювати розбіжності між більшовизмом і націонал-соціалізмом, і ніколи не буде спільної політики між державами, які не сповідують «однакові моральні принципи». Він розкритикував ідеї професора Анрі Доннедьє де Вабра, ще одного з колег Лемкіна, назвавши його ім’я, хоч того теж у залі не було. Кілька тижнів перед цим{404} Франк запросив Доннедьє виступити перед академією на тему міжнародних злочинів і «агресивної війни».