Коротка історія семи вбивств

— Ти, вилупку, глухий чи як? Хоч’, щоб я по складах тобі повторив? Віді’діть усі від авта, щоб ми могли йо’ обшукать. Руха’теся вліво, аж поки не станете біля чагарнику збоку дороги.

— Папо, Папо, ти думаєш, вони...

— Замовкни, Ллойде. Краще розслабся.

— То як, містере Папа Ло, хочеш узнать, нащо ми те’ спинили?

— У мене нема з Вавилоном ніяких справ.

— Нам безперечно доведеться повчити те’ деяким манерам до ночі.

— Як вам завгодно, офіцере.

— Сержанте, ти не повіриш, що в них тут.

— В тачці?

— В тачці. У них ту’ магнітола.

— Магнітола? У машині чувака з гето? Справна? Ану ’вімкни. Ану гол’сніше... Оце так штучка. ’Начить, ти, капрале, ’наеш, як танцювать під диско? Смаж легко, смаж крізь усю ніч, танець тіні...

— Ха-ха, сержанте, слова там трох’ інші.

— Це ти мені будеш розказувать слова пісні? Хіба не ми з тобою минуло’о вечора були в «Тернтейбл-клабі»?

— Минуло’о вечора? Та ж; сержанте, комендацька година.

— Стули пащеку Інспекторе, не міг би ти поки обшукать цих штирьох? Швидко! І не забудь обмацать піськи й сраки, а то ці хлопці з гето вважають нас задурними для такої перевірки. Спочатку обшукайте Папу Ло. Так... Смаж легко, смаж крізь усю ніч, танець тіні. Ла-ла-ла-ла. Смаж легко, смаж ще легше, легше, легше, танець тііііііііііні. Ла-ла-ла-ла. Так, коли ось так, грамотно, робиш «па», усі дівки на дискотеці на тебе западають. То як, інспекторе, хтось із них робить танець тіні?

— Ні, сержанте, та як кліпнете, то зможете це побачити.

— Капрале, в авті є ще щось?

— Нічо’о, сержанте. Усе чисто. Ті’ки револьвер тридцять ’осьмого калібру. Хтось із них вважав, що заховав його під пасажирським сидінням.

— От бомбоклат! Тридцять ’осьмий калібр? На підлозі? Бува не твій, Папо? Щось тобі не дуже щастить, сучий ти сину. Чи, мо’е, це волина твоєї матусі? Інспекторе, оглянь зброю, поки ми з констеблем стежимо за ч’твіркою. Реальний тридцять ’осьмий калібр?

— Реальний, сержанте, як пузо моєї вагітної жінки.

— Це ж тре’а. Тридцять ’осьмий. Офіцери, я от що думаю. Ми знайшли тридцять ’осьмий калібр. А чи не той самий це тридцять ’осьмий, з якого Папа Ло зі своїми посіпаками стріляв у поліцію?

— Складно ска’ати, інспекторе.

— А ти хіба не пам’ятаєш? Той інцидент, коли Папа Ло зі своїми трьома посіпаками відкрив вогонь по поліції, яка зупинила їх для вибіркової перевірки? Ви, четверо, не опускайте рук.

— Не пригадую.

— A ти вдумайся і напруж пам’ять. Інспекторе, я дивлюся, ти вже тямиш, про що я. То ти не пригадуєш, як Папа Ло відкрив огонь по поліції? Вистрілив із цієї самої цівки тридцять ’осьмого калібру, а нещасній поліції не лишалося нічо’о, крім як відкрити стрічний огонь.

— Коли ж таке було?

— Прямо зара’. Огонь!

І стріляє в мене з мого ж пістолета тридцять восьмого калібру, і пуля пробиває мені губи, вибиває два зуби, пропалює язика й робить дірку в потилиці через яку проникає повітря а зовні виходить кров але ж ми лише повісили двох так ми повісили двох а пророк Гад[340] допитувався в мене де подівся той паршивий перстень ніби я щось знаю про руки Співака кулі з «калашів» прошивають мені груди один два три чотири п’ять шість сім вісім а в себе в будинку Пітер Тош стоїть на колінах після того як одна куля влітає в рот жінці та вибиває два зуби а Леппо приставляє Тошеві до лоба волину і пах-пах і ще дві кулі для чоловіка з радіо одна куля в спину наступного де вона залишиться назавжди але це стріляють у мене і з мене витікає річка крові та сечі і Карлтоне я бачу тебе Карлтоне на ритмі а жінка за твоєю спиною розсовує ноги перед тим хто збирається тебе вбити Карлтоне! А у Співака більше нема волосся Співак лежить у ліжку йому робить заштрик білий з гітлерівською свастикою що палає в нього на лобі куля відбиває мені палець і ставить на мені печатку як в Ісуса Христа на лівій долоні болю немає лише миттєвий жар крізь усе тіло і таких вогняних точок у мене вже дві дюжини але повітря виходить з мене зі свистом Тревор і Ллойд танцюють під кулями вони вжик вжик вжик підскакують сіпаються крутяться кричать кашляють і тремтять наче в них лихоманка а кулі змушують їх підстрибувати і я теж підстрибую так ніби в мене влучають петарди моя шия розмовляє кров’ю а рот не може розтулитися а на плечі у Співака сидить ангел смерті це білий чоловік я його вже бачив і знаю що він стоїть на сцені як Сіаґа та Менлі й обіцяє біднякам гарну долю а потім моя шия тріщить і я бачу як сам кружляю в танці куль ніби дивлюся на себе в театрі з верхнього ряду який усе вище й вище і вже над дамбою і морем і високо над сімома автівками що зара’ злітаються сюди як мухи з них вибігають фараони і лунають один два три постріли я вже збитий на землі тону в асфальті а один з них стріляє ще двічі зі словами — Так тобі й треба виродку. Тепер ти не такий сміливий — а потім ще один постріл і ще один і ще один пах пах пах стріляють по всіх нас вилупки а хтось у рацію передає — Здогадайтеся з ким ми щойно розібралися — і з’являється ще більше фараонів які віддають якусь свою данину один стріляє мені в шию пах другий у колінну чашечку пах третій у яйця пах чому ж за весь цей час не проїхав жоден автомобіль окрім поліційних вони заблокували дорогу здалеку схоже що в них у гето є інформатор і він їм сказав що я їду а у Тревора не лишилося обличчя а у Ллойда розпанахано живіт і груди а в мене розколота голова але серце ще б’ється і тут наді мною нахиляється ще один фараон і каже — Це тобі за Себерта — і стріляє мені прямо в серце і воно вибухає й мертвіє і тоді він підводиться і йде до своєї автівки а інші фараони розходяться по своїх а я піднімаюся все вище й вище але я все ще на дорозі й можу бачити низку поліційних машин вони залишають мене і їдуть з увімкненими сиренами щоб інші перед ними розступалися. Вони їдуть як одне велике тіло довгої зміюки із сиреною до кварталу де розміщено офіс міністра безпеки і вони кружляють довкола знову й знову і гучно сміються а я бачу все що зверху і все що знизу і все що відбувалося десятки років тому Пітер Нессер з першою волинок) тисяча дев’ятсот шістдесят шостого року коли я взяв до себе Джосі Вейлза і коли помилково вбив того школяра і я бачу що відбувається в сірому місці ніби я можу щось зробити й усе змінити якщо тільки закричу доволі гучно — Відріжте йому на нозі пальця відріжте пальця не слухайте бомбоклат цього ідіота расту що лише смокче вашу кров через люльку з «травичкою» відріжте пальця і не дозволяйте нацистам себе торкатися! — та через дорогу стоїть білий чоловік і я його впізнаю але я його не знаю і він дивиться крізь чагарники поруч із дорогою там невеличке болото в якому плаває водій з його ран не тече кров добре отже крокодил на нього не полюватиме тож він пливе пливе і пливе і ось помічає рибацького човна і той теж його помічає і підбирає він залазить усередину і тремтить і скиглить що він лише водій таксі й рибалка відпливає а я вже не на каналі й не вершу суд мене взагалі не було на каналі це сталося більше року тому і все скінчилося більше року тому і все що сталося між пострілом у мою голову і пострілом у моє серце сталося миттєво і все те останнє що я робив у своєму житті постало одне за одним і одночасно але оно Тревор усе ще стікає кров’ю і Ллойд уже відчув поцілунок смерті й ось він я жентельмени. Ось він я.