Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
У цій книзі Павла Штепи — автора широко відомих в українському світі праць «Московство» та «Мафія і Україна» — подано широкоформатний зіставний аналіз характерологічних рис українців і росіян, показані взаємини між цими народами в політичному, економічному, культурному, релігійно–конфесійному та ін. аспектах.
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Перейти на страницу:
СКРАЙНІЙ ЧАС ВИБИТИ З ЇХ РУК ЦЮ ЗБРОЮ
О, бідний, жалісно–убогий
Гіперборейський примітив:
Тупі, кирпаті, злобні боги,
Одноманітний, голий спів;
Болотяна імлиста площа,
Берізки хворі і брудні, —
Даремно сірий дощ полоще
Замурзані навіки дні…
«Ні лотоса, ні лавра» — позем! —
Ні натяку на вертикаль
І лиш тупим тяжким морозом
На півроку закута даль.
В нещасний час, «на зло Европі»,
Ваш божевільний деміюрг
Створив кубло гнилих утопій,
З туману й крові — Петербург.
Та гниль і зло не стало тілом,
Незродженого — не створить,
І місто марно протремтіло
Марою мертвих двох століть.
Харчовані не власним хлібом,
Ви мріяли — зламать, збороть,
І дикунів державна диба
Нам люто мордувала плоть.
Полуботок, Шевченко, Гоголь —
Здушить, скалічить, отруїть!
Не лицарство, не перемога,
А тільки зрада, підшепт, їдь,
А тільки найнята отруя
Та куля, куплена за бруд.
Страшіться ж! Закінчився суд —
І кара йде, і гнів вирує.
Перейти на страницу: