Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Він пише: «Московська душа не має жодного нахилу до скептицизму. Московська душа легко переходить від одної інтегральної віри до іншої інтегральної віри; від одної ортодоксії до іншої ортодоксії. Московщина перейшла від старого середньовіччя до нового середньовіччя, поминаючи шляхи нової історії з її секуляризмом, з її зрізничкуванням різних царин культури, з її лібералізмом, з її тріумфом буржуазії та капіталізму. Стара, освячена теократією Московщина впала. На її місце повстала нова, також освячена перевернутою теократією. Навіть самий марксизм, що походженням не був московським, набрав московського характеру, московського стилю, дуже близького до старого «слов’янофільства». Ex oriente lux — світло йде з Москви, з Кремля, щоб освітлити буржуазну темноту Заходу. Стара московська автократична монархія мала своє коріння в релігійній вірі московського народу; вона виправдувала і визнавала себе як теократію, як священне царство. Нова московська держава СССР є також автократична і також має свої корені у вірі московського народу — в новій вірі в робітничу класу. Вона також виправдує себе і визнає себе за священну державу — обернену теократію. Стара московська держава стояла на ортодоксальному світогляді і вимагала від кожного підданого визнання його. Нова московська держава стоїть на всесвітньому світогляді і з ще більшим примусом вимагає визнання його кожним підданим СССР. Священне царство є завжди диктатурою світогляду, завжди ортодоксальне, завжди нищить єретиків. Тоталітаризм, вимога цілости віри яко основи царства цілком відповідає релігійним і соціяльним інстинктам московського народу. Совєтська большевицька дійсність в її духових основах є ТОТОЖНА до московського ортодоксального царату… Ліберальні ідеї, ідеї прав людини, ідея соціяльних реформ в Московщині показалися утопією. Натомість большевизм показався куди більш реальним, куди більш відповідаючим прастарим московським традиціям і московським методам правління насильством. Жовтень 1917 року був передумовлений розвитком всієї московської історії. БОЛЬШЕВИЗМ БУВ НЕМИНУЧОЮ ДОЛЕЮ МОСКОВЩИНИ, внутрішнім моментом московської історії»…
«…Большевицька революція могла статися ЛИШЕ в Московщині; подібна революція є неможлива в Західній Европі. Навіть самий інтернаціоналізм московської большевицької революції є чисто московським і чисто національним. Большевизм є третьою появою московського автократичного імперіялізму: першим було Московське царство, другим — Петрова імперія… Не революційне народництво, але ортодоксальний, тоталітарний марксизм міг зробити в Московщині революцію, бо він цілком відповідав традиціям і почуттям московського народу. Народовольчеські ілюзії пережили себе; нарід не прийняв революційної інтелігенції. Зродилася потреба нового революційного міту, і тому міт про народ змінено на міт про міжнародний пролетаріят. Але характерно — в міті про міжнародній пролетаріят виглядає досить недискретно пика московського народу. Іншими словами, бачимо ідентифікацію міжнародного пролетаріяту з месіянізмом московського народу… Месіянська ідея московського народу приймала або апокаліптичну, або революційну форму. Замість III Риму москвини створили III Інтернаціонал і багато прикмет московського III Риму успадкував III Інтернаціонал. Обидва вони священні, обидва основані на ортодоксальній вірі. Той факт, що III Інтернаціонал є не інтернаціональна, але чисто національна московська ідея, дуже мало розуміють на Заході. В III Інтернаціоналі ми маємо лише перерібку, трансформацію старого московського месіянізму. Західні комуністи, коли приєднуються до III Інтернаціоналу, грають жалюгідну роль, бо вони не розуміють, що воші фактично приєднуються до московського народу і реалізують ЙОГО месіянську ідею»…