Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Червоні москвини на чолі еспанського комуністичного уряду в 1936 році і такі ж самі червоні москвини на чолі еспанського анархічного руху в 1873 році.
Месіянізм творця ідеї III Риму ченця Філофея і такий же месіянізм творця III Інтернаціоналу безбожника В. Леніна.
Безконтрольне панування одної привілейованої класи над мільйонами схудобілих рабів: бояр за царів, дворян за імператорів, босяків за диктаторів.
Палення єретичних книжок: за патріярха Фотія, за царя Алексея, за імператора Александра через десятки валуєвих до Хрущова.
Масові морди, масові висилки на Сибір: за царів XVII ст., за імператорів XIX ст., за диктаторів XX ст. Нищення чужих скарбів мистецтва і культури: за Андрея Боголюбського 1169 року київських церков, за Єкатєріни II в 1783 році грецьких античних храмів у Криму, за диктатора В. Леніна в 1930 році знову київських (і по інших українських містах) церков та музеїв. Тяглість «релігійного» культу і «культури».
Безбожницькі, блюзнірські оргії: апричніків Івана VI в XVII ст., «всєсвятєйшева, всєпьянєйшева сабора» Петра І в XVIII ст., «радєніє» аристократії Александра І, атеїзм примусової інтелігенції Александра III в XIX ст., блюзнірські оргії студентів–богословів Нікалая II і комсомолців Леніна І в XX ст.
Соціялістичні маніфести до народу: Болотнікова в 1611 році, Петра І в 1709 році, Є. Пугачова в 1773 році, Зайчевського в 1869 році, а далі вже десятки.
Каторжні канальські роботи царя Івана IV, імператора Петра І, пролетарського вождя Леніна І — і всі руками поневолених народів.
Боярські кріпацькі фабрики XVII ст., також кріпацькі Петра І в XVIII ст. і також кріпацькі В. Леніна в XX ст. Масове переведення вільних селян у кріпацтво з жорстокими методами прикріплення їх: до абщін за Алексея в XVII ст., до дворянських маєтків за Єкатєріни II в XVIII ст., до колгоспів за большевиків у XX ст.
Більше половини державного бюджету на озброєння: за Івана IV, за Петра І, за Нікалая І, за Леніна І.
Поставлений державним законом на висоту національного обов’язку і громадянської чесноти, виказ як система: за Годунова XV ст. (сказатєлі), за Петра І в XVIII ст. (фіскали), за Нікалая І в XIX ст. (ісправнікі), за Леніна в XX ст. (сексоти).
Стале систематичне розбудовування тюрем, в’язниць та каторг: за царів, за імператорів, за диктаторів.
Фах ката у великій пошані і в ореолі спасителя: трону у XVIII ст., «ґасударствєннасті» в XIX ст., «саціалістічєскава атєчєства» в XX ст.
Преторіянські відділи для охорони влади: стрільці та апрічіна за царів, дворянська гвардія та «охранка» за імператорів, компартія та НКВД за диктаторів.
Привілейована каста: боярство XV–XVІІ ст., дворянство XVIII–XIX ст., пролетарство XX ст.
Священики як тайні аґенти поліції: дисциплінарний обов’язок виказу за царів, офіційне звільнення від тайни сповіді за імператорів, священики–чекісти за диктаторів.
Церква як невіддільна частина державно–адміністративного апарату: патріярх Іоакім XVII ст., оберпрокурор св. Синоду та К. Пабєданосцев XIX ст., патріярх Алексей XX ст.
Чванство, ксенофобія, ненависть до всього європейського: старовірів XVII ст., слов’янофілів XIX ст., комсомольців XX ст.
Апотеоза жебрака, ідіота, бандита в XV–XVІІ ст., «уніженних і аскарбльонних» в XIX ст., «сациальна блізкіх» у XX ст.
І вічна проблема «інородців» (немосквинів) в імперії.
А понад все у всіх століттях і всіх прошарках нації стихійна ненависть варвара до всього вищого, гарного, індивідуального. Закорінений і глибоко в душі і з молоком матері передаваний з покоління в покоління ідеал номада: Ріж! Катуй! Грабуй! Зрівняй все і всіх з землею!
«Пакаряйтєся язиці, ібо с намі Боґ» — Московської Церкви.
«Народ–боґоносец, мессія міра» — московської інтелігенції.
«Всемірная рєвалюция» — московського народу.
Болотніков, С. Разін, С. Нечаев, В. Ленін, селянин, пролетар, дворянин. XII ст., XVIII ст., XIX ст., XX ст. Викиньте імена, дати, назви з історії будь–якого століття московської імперії, і читач не вгадає, про яке саме століття читає.
Цілі, методи, імперіялізм, ксенофобія, деспотія, варварство, культ виказу, безбожництво, блюзнірство, сваволя правителів, хабарництво, бюрократія, масові морди, садизм катів, переповнені тюрми, каторги, нищення церков, нищення книжок, нищення чи крадіж чужих скарбів культури, фанатичне сектанство, підступ, зрада, апотеоза фізичного і морального бруду, злодійства, бандитизму, рабства і т. п., і т. д. до безконечности переповнена всім тим історія московського народу від її початків по сьогоднішній день, без одного дня перерви. Десятками тисяч голих фактів, без коментарів можна заповнити цілу бібліотеку грубих томів. А поки не матимемо цієї бібліотеки, доти москвини матимуть розв’язані руки поширювати москвофільство. Цю НАЙСИЛЬНІШУ їхню ЗБРОЮ для поневолення України.