Втомлені гори

І дверми скрипіть. Вихований учень Хай би там будь-що, Якщо дав він слово – Стримає його. 8.10.1988 р. НАЙКРАЩІ ДНІ – Які дні найкращі в тебе?– Запитали Нату. – Ті найкращі, коли платять У цеху зарплату. 1988 р. ВЕЗУЧА Йде по вулиці Аделя І бубнить про себе: "де я?" Де мене всю ніч носило? Пригадати я не в силах. Був Петро, Василь, Тодосій, Хто роздяг? – не знаю й досі! Добре, що подружка Тома Привела мене додому. І не випав в ніч ту сніг, То б лишилася без ніг. Тільки це вона сказала, Як на білу ковдру впала. Дід Мороз прилип очима До віконця, де дівчина: – Жаль, не встиг тебе догнать, Взнала б ти, як всім давать... 10.10.1988 р. "ВИПРАВИЛАСЬ" Сварить майстер ученицю, Що до хлопців ходить. – Ану пиши покаянну, Чи ждеш, поки родиш? Написала та розписку І клянеться: – Зроду Я ніколи більш не піду До того народу. Прочитав розписку майстер, І сказав тій "вроді": – Хай-но ще до хлопців підеш – Вижену, та й годі! Замекала щось дівиця, Мов коза до гнома: – Хрест святий, до них не піду, Ждатиму їх вдома! 10.10.1988 р. ЧОМУ СОЛОНЕ МОРЕ? – Чому у вас солоне море?– Запитав Грицько в Оноре. Відповів Грицьку Оноре: – Бо всі пісять ходять в море. Поки знайдеш туалет, То зітреш пар п’ять штеблет. Й стільки всі цідили в море, Що і стало те солоне. 15.8.1988 р. АБИ СПОДОБАТИСЬ Не питай, коханий, чи тебе люблю, Краще посміхайся ти мені в гаю, І, аби сподобатись я могла тобі, Ладна навіть роги начепить собі. 16.6. 1988 р. КОЛИ КУРКА СПІВАЄ. . Заспівала півнем Курка із садка. Мама погукала: – Йди поглянь, яка? Бо коли, як півень Курочка співа, То чекай невдовзі, Що прийде біда. Так воно і сталось… Й щоб не буть біді Курці відрубали Голову тоді. 8.11.1988 р. ЩОБ БУВ СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ. Як зранку мила посміхнеться, То буде сонячним весь день, Отож, кохані, посміхайтесь І вас покине всіх мігрень. 4.6.1993 р. ЛЮБИТЕЛЮ ПОГОВОРИТЬ – Що мені робить з тобою,– Перегукуюсь з Гамзою,– Скільки ж будеш ти крутиться, Як в садку мала синиця? Посміхнувсь Гамза бровою: – Шило, бачте, піді мною. Що, скажіть, мені робить, Як люблю поговорить? 8.11.1988 р. ДЕ НОЧУЄ ВІТЕР? – Де ночує вітер влітку?– Запитали дітки Вітку. Віта їм відповіла: – Там, де степ і ковила. 1988 р. НЕ ЛІНУЙТЕСЬ ПОСМІХАТИСЬ! Не лінуйтесь посміхатись, Не жалійте сміхоти, Краще ніжить і кохатись, Ніж немов віслюк, ревти. 1988 р. ТУМАННИЙ ЛИСТОПАД О, цей туманний листопад Мені всю душу протаранив, Але де дівсь мінорний лад, Коли побачив я Оксану. 1988 р. ЦВІТУТЬ КАШТАНИ Цвітуть каштани, пахне м’ята, Дрімають верби над вікном. О, як хотів тебе пом’ти, Та вийшов батько з батогом. 1988 р БАТЬКІВСЬКА ХАТА А ось і батьківська хатина – Мого дитинства світла мить, Де взнав я шпандера й лозину, Якими вчили дурня жить. 12.6. 1988 р. ЯКЩО В ДУШІ ПУСТИР... Природа пустоти не терпить, Не можеш сам – дай іншим вперти. Ну а якщо в душі пустир, То краще йди у монастир. 12.6.1988 р. НЕБЕСНА КАРА Немов на гору чорна хмара – Журба на мене налягла, І душить, мов небесна кара, За те, що Грицю не дала. 17.10.1988 р. СОНЯЧНІ ЗАЙЧИКИ Люблю сидіть біля віконця, Вдивлятись в далі голубі, Де золоте проміння Сонця Пускає зайчики тобі. 17.10.1988 р. ЩОБ ЛЮДИ ПРИГОЩАЛИ Хоч й гостинні ми занадто, Та затям собі одне: Хочеш, щоб тебе вгощали –