Втомлені гори

– Два-три роки буде тяжко,– Це вам обіцяю,– Поки віллу побудую Й розодіну Раю. Знаю, що і Горбачову Не ахти живеться, Спробуй-но із тріпотнею В комунізм прорваться! Всю казну пограбували Старі слуги "вірні", А тепер за них "страждають" Внуки їх на Півдні. Ті, що вчора їли сало, Навіть в них сьогодні піст... Щоб менш вірили в ті брехні, Що говорить комуніст. Кожен день одні проблеми, Нові дефіцити, Та зате, як кіт у маслі. В нас живуть бандити. Розігнали міністерства, Скоротили штати, А вони нові відкрили, Де по два оклади. А робочим обіцянки, Й нові постанови... Ось тобі, мій клас робочий, На свята обнови. 26.12.1988 р. МИТЬ І ВІЧНІСТЬ Тихо-тихо. Ліс мовчить Ніби заворожений. Я вдивляюсь в цю красу, Ніби ось народжений. Ну хоча б тобі ледь-ледь Ворухнулась гілочка. Вічний спокій. Сплять віки І дрімають зірочки. Я вдивляюсь в Божу синь, Де віки стрічаються. Скільки в світі Тін і Лін, Та життя кінчається! О, блаженна вічна синь, Ти достойна гідності. Не була б у світі мить, Не було б і Вічності! 13.5.1988р. ЩОБ БУЛИ ПОМІТНИМИ Птаху кожному свій зліт І своя розцвітка, Так у лісі і в селі Є своя там квітка. Ворон чорний, як смола, В жінки файна врода, Всім дала своє вбрання Матінка-природа. Щоб помітні всі були І були уквітчані, Навіть Мішка Горбачов В нас і той помічений. 14.5.1988 р. ПРИДУРКИ Якщо люди на асфальт кидають "окурки", Так і знайте: то ідуть по селу придурки. 5.6.1988 р. ПОЖАЛІВ ВОВК КОБИЛУ Ми прожили вже сім років. Що його робити? Вже не думаєм про вічність, Тут хоч день прожити. Бо болять у всіх вже боки Від сну, від неробства, А міністри руки в боки, Кажуть – це ж геройство. О, вони оці всі хлопці – Знають, що казати, Ніби голодом лікують, Навіть і багатих. Треба ж, мов, колись і бідним Людям відпочити, Скільки ж можна тим нещасним Комунізм ліпити? О, вони – оті державні – Ті вовки й шакали Знають, що кому казати Аби ті мовчали. А хіба той самий-самий Їхній те не знає, Скільки в органах партійних Розвелось удавів? Знає, звісно, та тихенько Він сопе в борідку, Бо за щоб він зміг з сім’єю Буть на морі влітку?. 24.8.1997 р. КООПЕРАТИВ Люди – хто сіє, а хто косить – У всіх є свій акредитив, А поміж ними спідоноси Відкрили свій кооператив. 9.8.1988 р. НУ ДЕ ЩЕ Є ТАКИЙ НАРОД? Чхать хотів на чини я і партії, Хай заглянуть усі в свій город, Хай заглянуть як діє та братія, Та, що любить так дуже народ. Тож скажіть, як же їх поважати І за що поважать той народ, Що привик він своїх обдирати, І махать його в рот й поза рот? Навіть тварі свій вид захищають, Ну а наші вовки-бугаї, На своїх, ніби пси, нападають, Мов вони всі свої – не свої. 16.5.1988 р. ТИМ, ЩО ДУШИЛИ ВІРУ Ті патріархи, що людей душили, Вони й сьогодні, ніби в маслі кіт, Їм влада наша пенсії вручила За те, що ті душили наший цвіт. За те, що ті душили нашу віру І нищили живий козацький дух, Їм пенсії такі всім назначили, Що й не повіриш, як сказати вслух. То як же можна вірить нашій владі, Де нами править зек і аферист, Де нами правлять вишукані б...ді, Де нами править бакс-авантюрист? 9.8.1988 р. АБИ ПЛАТИЛИ ПРЕМІАЛЬНІ... Службу з гідністю несу – Знаю я кому служу. Буть лакеєм теж похвально, Якщо гарні преміальні. 12.12.1988 р. ОБІЦЯЮ... Якщо стану депутатом, Обіцяю, люди: В мужчин будуть більші члени, А в жінок іх – груди. В магазинах на прилавках Будуть різні крупи, І ковбаси аж по лікоть, Як в коней ті... штуки. Обіцяю за роботу Вам любу зарплату, Як не зможете відмовить Ні мені, ні тату.