Втомлені гори

І податки познімаю На двадцять процентів, Скільки ж можна годувати Всяких імпотентів? Дам я кожному вкраїнцю Привелику дулю, За те тільки, що не вірять Ні мені, ні Штулю. Обіцяю вам роботу, І таку зарплату, Що грошима тими завтра, Обліпите хату. І до цього мусять всі з вас Й те запам'ятати, Якщо виберете в Раду – Сам вас буду... драти. 22.2.2002 р. ГОЛОВНЕ, ЩОБ ДИВИЛИСЬ Жінці неважливо, що про неї думають, Їй головне, щоб на неї дивились. 10.10.2009 р. ЯКЩО ТИ ЛЮДИНА Я не скажу, що я невдаха, Хоч красти і брехать не вмів, Зате, як Сонце у зеніті, Я вічним променем горів. І з гідністю завжди людини По світу гордо крокував, Бо гнидою не був ніколи, Й людей порядних поважав. 26.9.2002 р. ТРУДОДНІ Кожен день я поспішаю на роботу – І в неділю, і в буденні дні. І за це мені кохана влада Пише, як в колгоспі, трудодні. Ой, до чого весело живеться, Нічого ні їсти, ані пить, Все, що на мені, давно вже рветься, А нове нема за що купить. А купон все більше нахабніє, Так же само, як його творці, І ніхто із слуг не червоніє – От вони які в нас мудреці. 15.5.1988 р. ПРО ЧЕСТЬ І СОВІСТЬ Честь і совість не старіють, І якщо в тобі були – То живуть вони і діють В голод, в кризу – будь-коли. А як з честю розлучився, Знать, її ти і не мав. Просто, честю прикривався Як у партію вступав. 8.6.1988 р. ПРО ПОЕТА І ПОЕЗІЮ Роди спочатку думку І душу їй ти дай, А потім вже у рими І ритми одягай. А то дивлюсь частенько, Іде один костюм – Без голови, при шляпі… В якій ніяких дум. 2.6.1988 р. СВОЯ ЛЮДИНА Ну навіщо людям вчитись, Нащо інститути? Краще в партію вступай, І гайда у люди. Бо квиток, як перепустка,– Мовила Ірина,– Показав квиток партійний... Й ти – своя людина! 6.6.1988 р. СТУКАЧІ Сьогодні чесні нас дивують, Де тільки сили ті беруть? Їх обдирають, їх гвалтують, А ті однаково живуть. І хоч таких не розуміють, Скажи кому – то засміють, І хоч ті в тундрі більш сивіють, Та вірю, що й до нас прийдуть.. Нас стукачами не здивуєш, У кожного свій шлях і путь, Й хоч ті, як свині, ще жирують, Але хіба ж вони живуть? 6.6.1988 р. ВАЖКА ПРОФЕСІЯ Всі спішать в нас стать міністром, Зіркою, шахинею, Головою, офіцером – Й мало хто людиною. 12.12.1988 р. ЩОБ З ТАКОЮ ПОКОХАТЬСЯ – Щоб з такою покохаться, Хто ж це зможе відказаться?! – Буркнув весело Гаврило І побіг в буфет по пиво. 12.12.1988 р. В СОЧІ Як на пляж приїхав в Сочі, То розбіглись в мене очі. Берег весь, мов квіточками, Весь укритий жіночками. Я дивлюсь на те багатство : –Ну попав,– міркую,– в рабство. І гукаю в простір: – Отче, Ну якби ж я був молодший! Це ж прийдеться і в суботи... Ти поглянь, скільки роботи! Скільки ж треба жить і жить, Щоб її переробить? Хоч за кожну цю дівицю Я б покинув і столицю. 2.9.1988 р. ЛЮБИВ ЗА ТАЛАНТ Тебе любив я за талант, Хоч не завжди так, як людину, Бо ти і справді був гігант, Але похожим на тварину. 9.9.1998 р. ЩОБ ПІЗНАТЬ ЛЮДИНУ Хочеш взнать людину– Хто та – не питай, А постій десь збоку І понаглядай. Як вона культурна – Все те навиду – І травить не стане Всяку баланду. Та уступить місце Старшому завжди, Допоможе мамі Принести води. Та смітить не стане Де сама стоїть, І, немов туземець – Гуркать і свистіть. Двері потримає Тим, хто ззаду йде, Старших не образить, І не підведе. Хто інтелігентний – Той через грядки, Як теля, не ходить Прямо навпрошки. Той не стане, учні, На весь клас бубніть І ходить по класу,