Втомлені гори

ЯКБИ МЕНШЕ БУДУВАВ Скільки милих губеняток Не доцілував... Та зате гордивсь, що місто Я побудував. Та кому те місто треба? – Чорт би його взяв, Краще б я красунь мав більше Й менше будував. 8.6.1988 р. БІЛЯ ХАТИ У садочку біля хати Явір проскрипів, Як же я тебе, кохана, Все життя хотів. Як же я хотів добратись До твоїх суниць, Та завжди мені казали: – Не роби дурниць. 8.8.1988 р. ЯКЩО ЖІНКА В БІЛОМУ Довго вечором в діброву Хлопець дівчину вмовляв, А вона підводить брови Й жде, щоб дома цілував. Ну навіщо ти вмовляєш? Якщо хочеш щось – скажи, Адже предочків немає, Тож навіщо в ліс іти? А як дуже, дуже хочеш, Тож знімай мерщій штани, Бо і я не можу, любий, Теж чекати до весни. А якщо прийде до тебе, Жінка в білому вбранні, Нічого тоді питати, Любить та тебе чи ні. Довго вечором в діброві Хлопець дівчину вмовляв, А вона йому говорить: Ти мужчина чи удав? Ну навіщо обіцяти Ті алмази – тож брехня... Краще б гарно попросив ти, Може б я і так дала... 4.6.1988 р. ОБЛИЧЧЯ КОХАНОЇ Лице, як Сонце – ясне-ясне, Але різниця лише та, Що Сонце нам тепло дарує, А личко ще і почуття. Бо Сонце сходить і заходить, А ти постійно у мені, І там, де ти пройдеш, – там літо. І всі стають немов півні. 14.5.1988 р. САМА СПІЙМАЄ... О, скільки Божої краси По світу нашому гасає, Отож, мій друже, не проси, Вона сама тебе спіймає. 12.6.1993 р. МАМА-ЗОЗУЛЬКА Ти на кого гримаєш, лохмата, І кого збираєшся ти бить? – Адже я твоя старенька мати, І прийшла з тобою я дружить. Я ж тебе у муках народила, А в приют тому тебе здала, Щоб росла і набиралась сили, Теї, яку дать я б не змогла. Йду до тебе, миленька дитино, І несу тобі я свій букет: – Розітри мені, будь-ласка спину, Розстібни ти блузу і жилет. 4.6.1988 р. ЖИТТЯ, ЯК ГОРЩИК Півжиття прожив я в місті, Півжиття пропрацював, І хоч в місті було тісно, Та зате один не спав. А за містом квіти й квіти, І чим більш по полю йдеш, То й не знаєш: чи радіти, Вже й тоді, як щось... знайдеш. Люди! Що зі мною сталось? Що зі мною твориться? Бо життя моє, як горщик Той, що з гірки котиться. Сонце світить, Сонце світить, Сонце в небі світиться, Ой, як хочеться під Сонцем З кимось й ще погрітися. 21.1.1999 р. ЗУПИНИСЬ, НЕЩАСНИЙ Місяць із дівчиною по дорозі йде І Грицька з собою десь у гай веде, Й тихо примовляє весело із неба, Ніби каже хлопцеві: – Йди, то все для тебе. 21.1.1999 р. ПОМЕРКЛО ВСЕ Померкло все: і Сонце, й зорі, Коли від мене ти пішла, І Місяць став, неначе злодій, І довго плакала душа. 4.6.1988 р. НАЙКРАЩА МУЗИКА – ЛЮБОВ Коли вона на мене подивилась, Весь день співав романси і пісні, І поглядом, як стрілами Амура, Вона сколола душу всю мені. Що аж у небі зорі поховались, Як блискавиці осліпили зір, Що закричав: – Не треба більш, не треба, І не приходь, як талі води з гір! Бо й так душа в оркестр перетворилась І кожна жилка в ній, немов струна, Коли вона на мене подивилась, Коли в мій світ прорвалася вона. І скільки б в світі не було сузір’їв, І скільки б не бреніло ритм і рим, Для мене ти – божественне створіння, Бо там де ти, там – ніжність, море, Крим. Бо вся душа в оркестр перетворилась, І все співає нотами дібров, І хоч орлу дала природа крила, Зате мені дала вона – любов. Подивись, як стрекочуть сороки, Як тягнеться жучок до жучка, І як хмарки пливуть білобокі, Щоб з’єднатись для щастя в віках. 23.11.1988 р. ЕДЕЛЬВЕЙСИ Хтось шукає в степу едельвейси, Мнучи квіти у полі й пирій, Ну а я полуниці духм’яні, Що у пазусі, мила, твоїй. В сяйві Сонця купається жайвір, П’яний вітер цілує лице,