Соло бунтівного полковника. Вершина

9

Незвично було це відчувати, але полковник Зорій чомусь боявся заходити до кабінету генерала Шершуна. Навіть те, що Володимир Дмитрович викликав до себе Богдана Даниловича не самого, не заспокоювало полковника, хоча при Ярузі генерал не міг поводитися інакше, ніж як прямий начальник. Але Зорій пам’ятав останню зустріч із Шершуном, під час якої приятелі тільки обмінялися двома-трьома і нішами. Так Богдан Данилович досі нічого путнього й не придумав, щоб пояснити поведінку генерала.

Тож коли Зорій, зайшовши з Яругою до кабінету Шершуна, побачив усміхнене, навіть радісне обличчя генерала, у нього відлягло від серця. Можливо, тоді Зорію здалося, що

Шершун був чимось дуже заклопотаний?

Проходьте, сідайте, — генерал простягнув руку спочатку Зорію, потім Ярузі. — А оскільки часу на балачки нема, пропоную вам, Богдане Даниловичу, коротко доповісти про хід розслідування замахів на олігархів. Якщо не помиляюся, їх у нас уже аж три. Чи поки ви йшли до мене, можливо, ще хтось постраждав? — Шершун промовив це не надто суворо, що свідчило про його добрий настрій.

Мушу щиро зізнатися, Володимире Дмитровичу, справи зовсім кепські. До останнього моменту ми мали надію, що тримаємо зловмисника за барки. Я доповідав, що ми затримали підозрюваного в замахах на двох відомих вам осіб, але зараз цілком упевнено можна констатувати: Пацько жодного стосунку до побиття Назарова й Бойченка не має. Це підтверджується, по-перше, залізним алібі, а по-друге, тим, що саме під час допиту в СІЗО Пацька скоєно замах на Клютова, чого, звичайно ж, ніяк не міг зробити затриманий. На сьогодні, товаришу генерале, жодних зачіпок чи версій немає. Мушу визнати, що від самого початку Яруга висловлював сумніви в тому, що в Пацька з тими особами могли бути якісь спільні справи: надто різні у них вагові категорії. Єдине, що спадає зараз на думку, — Зорій на мить замислився, — саме зараз, здається, я починаю дещо розуміти.