Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » Соло бунтівного полковника. Вершина
Соло бунтівного полковника. Вершина - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Соло бунтівного полковника. Вершина

Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:

Дія цього гостросюжетного роману, написаного колишнім керівником прес-центру СБУ, відбувається на початку 2000 років у самій верхівці української влади. Прізвища персонажів змінені, втім читач легко вгадає  в них  Леоніда Кучму,  Віктора Медведчука, Юрія Бойка, Миколу Азарова, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та інших відомих політиків і державних мужів.
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
1 ... 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301
Перейти на страницу:

— Прізвище моє вам ні про що не скаже. Зрозуміліше буде, коли дізнаєтеся, що я — чоловік Ельвіри. З Москви… Жінки, яку ви колись, капітане, спокусили…

…То було давно. Дуже давно. І ось перед ним стоїть літня людина, генерал, який відрекомендувався чоловіком Ельвіри. В руках у нього картуз, під картузом…

— Заходьте, — Богдан Данилович зробив крок убік, намагаючись пропустити нежданого гостя в кімнату.

Епіграф замість епілогу

«Я смішна людина. Вони мене називають тепер божевільним. Це було б підвищення в чині, якби я все ще не залишався для них таким самим смішним, як і раніше. Але тепер уже я не серджусь, тепер вони всі мені милі, й навіть коли вони сміються з мене — й тоді чимось навіть особливо милі. Я б сам сміявся з ними, — не те що із себе, а їх люблячи, якби мені не було так сумно, на них дивлячись. Сумно тому, що вони не знають істини, а я знаю істину! Але вони цього не зрозуміють. Ні, не зрозуміють…»

І Федір Михайлович Достоєвський, вивівши наостанок заголовними літерами слова «СОН СМІШНОЇ ЛЮДИНИ», залишив цей світ.

1 ... 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)