Соло бунтівного полковника. Вершина

Генерал-майор прикордонних військ був заслуженим воякою. І в Середній Азії, і в Закавказзі, де довелося йому служити, він був прикладом для своїх молодих колег. І начальство його поважало. Дисциплінований у всьому, він вимагав порядку не лише на службі, а й удома. Діти, двоє хлопчиків, завжди слухалися батька. Інакше й не могло бути. Сім’я жила дружно, зовні жодних проблем у стосунках сторонні не помічали.

Дружина генерала Ельвіра, струнка красуня з блакитними очима, теж в усьому слухалася чоловіка, старалася йому годити відтоді, як він був лейтенантом і вони побралися, потім став полковником і вони нарешті після довгих блукань переїхали до столиці Союзу. Ельвіра в усьому була чоловікові підмогою.

Кажуть, дружина — надійний тил. Але в цьому випадку, виявилося, не зовсім. Усе йшло нормально доти, доки в санаторії у Сочі не познайомилася (так вийшло, що вперше поїхала сама — без чоловіка й дітей) з капітаном держбезпеки, який тоді був років на п’ятнадцять молодшим від неї. Закохалася до нестями, з першого погляду, просто аж захворіла. Захворіла настільки, що не могла знайти собі місця після танців. Точніше, після одного танцю, на який сама його й запросила.

Танцювали повільно, майже стояли. Він навіть не намагався її притиснути, як роблять зазвичай мужчини, щоб викликати якісь позитивні статеві емоції партнерки в танці, звичайно ж, зі значущим прицілом на найближче майбутнє.

Капітан бачив, що жінка, яка запросила його на білий танець, набагато старша за нього. Але вона красива і навіть ще, здається, «очень и очень», як говорив актор Борисов у фільмі «За двома зайцями».

А Ельвіра не могла второпати, що з нею коїться. Здається, розум потихеньку кидає її. Але нічого не можна вдіяти, і жінка відчула, що їй усе байдуже, окрім цього молодого симпатичного капітана.

Тим часом капітан примітив красуню років тридцяти, яка йому посилала багатозначні «невинні» погляди, і він не міг дочекатися, коли скінчиться танок і почнеться наступний. Але на цьому танцюльки закінчилися, і вся публіка, зайшовши на кефір, розтеклася у свої номери.

Капітан не встиг навіть простежити, куди, в який номер зайшла жіночка, що йому сподобалася. За це він був сердитий на Ельвіру, яка зіпсувала всі його плани.

Стук у двері. Не дочекавшись відповіді, до кімнати увійшла Ельвіра. Вона, використовуючи всю жіночу хитрість, спочатку пускала бісики й говорила хтивим голосочком, томно закочувала очі,

а потім, вибачаючись і несучи якусь нісенітницю, зайшла й сіла просто на заслане простеньким санаторним покривалом ліжко.

Капітан від цього нахабства проковтнув язика й тільки щось намагався промовити, а виходило якесь мукання.

Жінка справді красива. Хоча їй уже за сорок, вона не втратила ні привабливості, ні фізичних кондицій. При ній було все. Він це помітив ще тоді, коли танцював, але на той час об’єктом його уваги була інша…