ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Тенденція пов’язана з появою відповідного програмного забезпечення. Ось яку історію розповіла Естер Каплан з «Фонду розслідувань» у статті «Мене звільнив шпигун» (The Spy Who Fired Me), опублікованій у журналі Harper:
Не минуло й двох тижнів після того, як мережа магазинів молодіжного одягу Forever 21 почала користуватися Kronos, і от у серпні 2013 року сотням оформлених на повний день працівників повідомили, що їх переводять на часткову зайнятість і позбавляють медичних виплат. Схожий випадок трапився торік у роздрібній мережі магазинів дорогого одягу Century 21 у Нью-Йорку... Колін Ґібсон мала стабільну роботу з регулярним графіком, і за один день усе втратила. Вона продавала годинники із сьомої ранку до пів на четверту вечора і встигала на вечірні заняття. Проте система Kronos не зарахувала жінку до категорії працівників із повною зайнятістю. Нова програма виділила Колін тільки 25 годин на тиждень і нефіксовані зміни. «Мені сказали: “Якщо вам потрібна повна зайнятість, будьте готові працювати в будь-який час”», — бідкалася Колін229.
І традиційні компанії, і ті, що надають послуги за запитом, управляють персоналом із допомогою програм та алгоритмів. Проте підходи суттєво різняться. Компанії, які формують графіки працівників за диктаторським принципом, тобто традиційні роботодавці з низькооплачуваною робочою силою, користаються з технологій, беручи за основу найгірші аспекти нинішньої системи: формують графіки, майже не враховуючи побажання працівників, та обмежуються персоналом із частковою зайнятістю, заощаджуючи на соцпакеті. Алгоритми орієнтовані на оптимізацію витрат компанії, а не на переваги для клієнтів чи працівників.
Натомість Uber та Lyft надають доступ до даних не тільки керівництву, а й персоналу: усі учасники робочого процесу знають, де і в який час виникає попит на послуги, тому водії мають змогу вирішувати, коли і скільки працювати. Така система дає свободу і дозволяє за допомогою ринкових механізмів дбати, щоб завжди вистачало працівників: у періоди високого попиту, а також у такі години і в таких місцях, коли бракує пропозиції.
Креслячи мапу нових технологій, важливо обрати правильний вихідний пункт. Аналізуючи економіку «за запитом», чи то гіг-економіку, фахівці зациклюються на Кремнієвій долині й не беруть до уваги ширшого контексту — заощадження на робочій силі. Спробуйте накреслити мапу, де «працівниками управляють алгоритми» і «зайнятість не гарантована»! Вам відкриється зовсім інший ракурс.
Чому треба регулювати трудові ресурси? В інтерв’ю з Лорен Смайлі міністр праці за адміністрації Обами Томас Перес наголосив: «Питання в тому, чи заробляють працівники прожитковий мінімум». Завдання держави добре визначив Девід Вейл, очільник відділу з питань оплати і робочих годин при міністерстві праці: «Ми повинні завжди нагадувати собі, кого захищаємо, й оцінювати, як люди вписуються в нові умови на ринку праці»230.
На перший погляд здається, що статус «працівник» має багато переваг. Однак гарантії і компенсації, доступні працівникам із повною зайнятістю, не порівняти з умовами, на яких працюють із частковою зайнятістю. Склалася схема роботи, яку я називаю «хитрістю 29-ти годин». Безчесні менеджери задають програмі, яка автоматично формує робочі графіки, такі параметри, щоб ніхто з персоналу не працював більше 29-ти годин на тиждень. Трудове законодавство США передбачає різні гарантії для працівників із частковою і повною зайнятістю. Роботою на повний день вважається 30-годинний тиждень. Тому компанії хитрують: основна група співробітників отримує щедрий соцпакет, а численний низькооплачуваний персонал вдовольняється мізерними рештками. Розібравшись із нюансами, ми розуміємо згубний вплив чинних законів про працю не лише на нові компанії в Кремнієвій долині, а й на їхній штат. Якщо змусити 1099 незалежних підрядників, які нині працюють за запитом, заповнювати податкову форму W2 і виконувати функції звичайних працівників, наслідки будуть сумними. Люди, вільні працювати, скільки заманеться, на платформах Uber чи TaskRabbit, стануть «невільниками», яким не дають працювати більше 29-ти годин на тиждень. Власне, саме так трапилося, коли співробітники Instacart, що працювали за запитом, дістали статус працівників компанії. Вони стали працівниками з частковою зайнятістю231.