ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Не тільки користувачі ФБ обмінювалися побрехеньками. Новини поширювали через емейли, Twitter, YouTube, Reddit та 4chan. Сервіс Google Suggest, який автоматично добирає текст за першими літерами чи словами в пошуковому запиті, одразу розпізнавав інформацію з фейкових новин — бо ж вони були найпопулярнішими.
Та чомусь хвилю обурення спричинив саме Facebook. Може, тому, що спершу Марк Цукерберґ усе заперечував: за кілька днів після виборів в інтерв’ю на конференції Techonomy він назвав «дурістю» ідею про те, що пости на фейсбуку вплинули на результати голосування240. За словами генерального директора Facebook, фейкові пости — незначна частка контенту, який поширюється в соцмережі.
Фейкові новини — прерогатива таблоїдів. Раніше з таких новин лише кепкували. Чому ж вони стали так багато важити в нашому житті, чому визначають наше майбутнє?
Перш за все, останні президентські вибори у США показали «бульбашку фільтрів», за терміном Елі Паризера, в усій красі. Алгоритми соціальних мереж, які орієнтуються на «лайки», підкидають інформацію, схожу на ту, що подобається користувачам, підкріплюючи таким чином їхні упередження й переконання та спонукаючи однодумців підтримувати зв’язок онлайн. Видання Wall Street Journal відкрило людям очі, створивши ресурс із паралельними стрічками новин (синьою та червоною) — Blue Feed/Red Feed. Виходячи з аналітичних даних Facebook про політичні вподобання користувачів, редакція Wall Street Journal показала, які різні світи бачать читачі двох полярних гіперпартійних стрічок241. Неймовірно, як по-різному подають одну новину ультраліберали й ультраконсерватори. Мені й самому довелося пережити такий досвід: новини, якими ділилися зі мною родичі-консерватори, суттєво різнилися з прогресивними новинами, які я надсилав їм у відповідь. Ми справді живемо в різних світах. А може, то такий новий світ із паралельною реальністю, де немає правди, а емоції переважають над фактами.
Так склалося, зокрема, через демократизацію поширення, та й створення контенту. Колін Меджилл, який заснував сервіс pol.is, щоб сприяти громадським дискусіям, розповів мені про свою маму. Вона лікарка, яка все життя боролася за права непривілейованих прошарків населення, але засумнівалася стосовно Гіларі Клінтон. Особливо її вразило відео, де розповідали, що помічниця кандидатки в президенти Гума Абедін входила до складу організації «Брати-мусульмани»242. Це відео автоматично завантажилося, коли Колінова мати подивилася на ютубі записи вечірніх телепрограм.
«Я багато думав про нашу з мамою розмову і знайшов тільки одне пояснення тому, що сталося, — поділився Колін. — За своє життя мама звикла, що фальшива інформація миттєво зникає з інформаційного простору. Про це дбають редактори. Їй у голові не вкладалося, що в інформаційному повідомленні, яке читають мільйони глядачів, може не бути ані крихти правди». Ідея про те, що відео сфабрикував анонімний прихильник Трампа, не вписувалася в ментальну мапу жінки.
За даними центру Pew Research, 66 відсотків американців читають новини в соціальних мережах, причому 44 відсотки — саме на ФБ. Здебільшого джерелом контенту є традиційні засоби інформації: користувачі лише поширюють посилання на матеріали. Трапляється і власний контент платформи, і статті з гіперпартійних сайтів, як-от тих, що створили македонці заради прибутку, і повідомлення ліворадикальних чи праворадикальних організацій. Годі й казати про інформацію таких угруповань, як ІДІЛ, що вербують терористів у соцмережах, чи пропаганду росіян, які намагалися вплинути на результати президентських виборів у США243. Один американський чиновник, який волів зберегти анонімність, сказав мені: «У нас зараз не перша кібервійна. Перша вже закінчилася, і ми її програли».
Розповсюдження фейкових новин — це повчальна історія про хибні алгоритми. Цифровим джинам дали нечіткі накази, і це може призвести до катастрофічних наслідків. Треба серйозно замислитися над цією повчальною історією, утім до того часу, як цю книжку опублікують, Facebook та Google докладуть усіх зусиль, щоб подолати проблему.
За тиждень після скандальної заяви на конференції Марк Цукерберґ опублікував на фейсбуку пост, де визнав фейкові новини проблемою, і наголосив, що його компанія над нею працює244. Цукерберґ пропонує дати «спільноті» більше інструментів, які дозволять маркувати повідомлення як правдиві чи фальшиві. Я зустрічався з Марком за кілька тижнів до виборів. Ми обговорювали дотичну тему: що вдіяти, розмірковував Марк, щоб до Facebook доходила думка користувачів про норми і цінності спільноти. Я розумію, що Марк прагне зробити з фейсбуку нейтральну платформу, де користувачі можуть спілкуватися й обмінюватися інформацією. У пості про фейки й вибори Цукерберґ дійшов висновку: «Я знаю, що люди — добрі. Навіть якщо сьогодні здається інакше, треба вірити в людей, бо це дає результати в довготривалій перспективі».