ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Такий підхід прищеплюється кожному підприємцю в Кремнієвій долині. Запускають додаток чи послугу, і поступово додають фічі й тестують новинку. Таким чином завжди можна оцінити нові фічі: ті, що не сподобалися користувачам, мовчки прибирають або модифікують. До того ж різні версії кожної фічі — розташування або розмір кнопки, механізм повідомлення чи графіка — можна тестувати на рендомних групах користувачів і розуміти, яка версія краще працює. Розробники будують міцні ланцюги зворотного зв’язку, і ці ланцюги — ключ до успіху216.
Натомість, попри зміни за президентства Обами, про які йшлося в Розділі 7, законодавці й чиновники звикли до іншої системи: розглядаємо певну тему, вислуховуємо зацікавлених осіб на відкритих засіданнях (а часто й на приватних зустрічах із лобістами), приймаємо рішення і невідступно його дотримуємося. Оцінки результатів можуть здійснюватися (якщо взагалі здійснюються) у вигляді наукових досліджень через багато років після реалізації проекту. Очевидно, про фідбек у процесі прийняття рішень немає мови. Ось чому трапляються такі випадки: виділяють багато мільйонів доларів на розробку сайту з пошуку роботи для ветеранів, який приваблює лише кілька сотень користувачів, а угоду з розробниками все одно подовжують. Я запитав у високопоставленої чиновниці, яка відповідала за проект, чи рахували вони, у скільки обійшовся сайт на одного користувача. «О, непогана ідея!» — сказала вона. Непогана ідея? Та в Кремнієвій долині засміяли б підприємця, що не може відповісти на це запитання. На саміті Code for America 2015 року Том Лузмор, колишній операційний директор Цифрової служби Великої Британії, наголосив, що для них типовий проект нормативно-правових змін розтягується на «500 сторінок неперевірених припущень»217.
Так само відбувається в державних органах влади, коли ті беруться за технологічний проект. Пишуть довжелезні специфікації, де відображено найкращі ідеї всіх учасників, уточнюється кожнісінька деталь проекту, і тільки після цього подається заявка на фінансування. Продукт зазвичай розробляють роками, а припущення розробників уперше перевіряються, коли сервіс запущено. Може, скидається на обернену схему роботи Amazon, але насправді то зовсім інший підхід. Amazon спонукає учасників проекту уявити ідеальний клієнтський досвід, а не детально розбирати наперед увесь процес розробки. Працюючи над продуктом чи послугою, розробники дізнаються щось нове й корегують першочергові ідеї.
Не забуваймо, що контрольно-наглядові органи здебільшого (хоч не завжди) регулюють серйозніші питання, ніж користувацький додаток. От хоч би славнозвісна настанова Марка Цукерберґа розробникам Facebook: «Рухайтеся швидко і руйнуйте стереотипи». Навряд чи вона доречна в таких сферах, як проектування мостів, авіадиспетчерські служби, безпека продуктів харчування тощо. До того ж державні органи мають служити всім громадянам, а не лише цільовій аудиторії, як IT-компанії. Та все ж державі варто опанувати ітеративні процеси розробки сучасних технологічних організацій.
Погіршують ситуацію «регуляторні атаки» (коли компанії, яким вигідні ті чи інші норми, беруть участь у регуляторному процесі). Обговорюючи Акт про припинення онлайн-піратства (SOPA) з колишньою спікеркою Ненсі Пелосі, я сказав: «Судячи з даних мого видавництва, онлайн-піратство — не така проблема, як стверджують прихильники нового закону». Спікерка не схотіла глянути на ці дані й не наполягала, що прихильники закону мають інші, а лише сказала: «Річ у тім, що ми маємо збалансовувати інтереси Кремнієвої долини й Голлівуду».
Для мене це був шок. Це все одно, як відділ Google з контролю за якістю пошукової системи домовився б зі спамерами вилучити з пошукових результатів третій за рейтингом сайт на підтримку спамерської бізнес-моделі. Я переконаний, що завдання представників народу — не збалансовувати інтереси різних лобістських груп, а збирати дані й ухвалювати зважені рішення, перш за все в інтересах громадськості.
Зрозумійте правильно: у Кремнієвій долині не завжди все роблять як слід (далеко не всі проекти одразу виходять), а держава не завжди все робить не так. Незважаючи на поблажливість до лобістів, державні органи дбають про інтереси населення, зокрема про соціально вразливі категорії.