ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Котрий із цих двох сценаріїв, на вашу думку, відповідає принципам охорони праці?
У нас штат сформований із працівників. Раніше ми наймали їх на восьмигодинні зміни, а тепер порозумнішали і заощаджуємо на робочій силі. Ми прийняли багато працівників на неповний робочий день, знаємо, коли очікувати пікового попиту і ставимо працівників на короткі зміни. Попит коливається, тому ми вимагаємо, щоб працівники були на зв’язку, і платимо їм тільки тоді, коли вони справді потрібні. Ба більше, у нас є спеціальна програма, яка розраховує графік роботи і дбає, щоб ніхто не працював більше 29-ти годин. Так можна не витрачатися на дорогий соцпакет, що вимагається для працівників на повний день.
чи
У нас штат сформований із незалежних підрядників. Ми забезпечуємо їх інструментами, які підказують, коли і де виникає попит на їхні послуги. Коли людей не вистачає, щоб задовольнити попит, ми підвищуємо тарифи для клієнтів. Тоді підрядники більше заробляють, і попит та пропозиція врівноважуються. Ми не виплачуємо щомісячних зарплат і не пропонуємо погодинної оплати. Та беремо комісію із заробітку підрядників. Вони можуть працювати, скільки заманеться, і самостійно визначати рівень прибутку. Вони конкурують з іншими працівниками, але ми стараємося розширити ринок для їхніх послуг.
За першим сценарієм працюють у Walmart, McDonald’s, Gap222, ба навіть у такого роботодавця, як Starbucks, де запроваджено прогресивну оплату праці223. Працівники кав’ярень скаржаться, що не мають змоги змінити графік, навіть в екстрених випадках; що на зміни їх призначають, не повідомляючи заздалегідь; що «бракує робочих годин»224. Одне слово, скарг багато225. Ба більше, у мережі кав’ярень дивний розподіл змін: час від часу один працівник мусить зачиняти кав’ярню об 11-й вечора і відчиняти наступного дня о 4-й ранку (між собою у Starbucks схему називають clopens — «зачинено/відчинено». У мережі її заборонили в середині 2014 року226, але досі практикують у багатьох роздрібних крамницях і фаст-фудах).
За другим сценарієм працюють в Uber та Lyft. Я спілкувався з багатьма водіями цих компаній. Більшість із них цінують свободу, яку дає система: можливість самостійно формувати графік і вирішувати, скільки часу приділяти роботі. Це підтвердило й опитування, яке провели серед водіїв Uber економіст із Принстона Алан Крюґер і нинішній економіст Uber Джонатан Голл227. Для 51 відсотка водіїв Uber — це підробіток: вони працюють менше 15-ти годин на тиждень. Решта планує для себе певний рівень прибутку і працює рівно стільки, скільки треба, щоб його заробити. Сімдесят три відсотки водіїв радше надають перевагу роботі, де «ти сам собі бос і сам формуєш графік», ніж «стабільній роботі з дев’ятої до шостої із соцпакетом і фіксованою зарплатнею».
Компанія, де немає фіксованого графіку, де можна заходити в додаток тільки тоді, коли хочеш попрацювати, де є конкуренція між працівниками, потребує потужних алгоритмів. Саме алгоритми дбають про збалансованість серед працівників і клієнтів.
Традиційні компанії завжди потерпали від нерівномірного попиту на робочу силу. Раніше проблема вирішувалася так: наймаємо стабільну команду працівників на повний день, щоб задовольняти базовий попит, і невеличку команду працівників на півставки або субпідрядників на випадки пікового попиту. Натомість у сучасному світі панує система часткової зайнятості, заведена у великих компаніях для більшості низькооплачуваних посад. У таких компаніях графіки роботи формують програми від ADP, Oracle, Kronos, Reflexis та SAP. Це дає змогу роздрібникам і фаст-фудам обзаводитися максимально великим штатом працівників, які виходять на роботу за запитом, і задовольняти піковий рівень попиту. Роботодавці ділять графіки на короткі зміни так, щоб жодний працівник не відпрацьовував повного робочого дня. У США за такою схемою працює більшість низькооплачуваних фахівців. Згідно з опитуванням Сьюзен Лемберт із Чиказького університету, станом на 2010-й рік, 62 відсотки робочих місць роздрібного сектору були розраховані на часткову зайнятість; дві третини керівників надавали перевагу великому штату, де всі працюють неповний день, і не додавали окремим працівникам робочих годин228.