#Галябезголови

— І куди ти її відвіз? У Бровари? Адресу запам’ятав? — спитав Льоня.

— Бровари ми оминули, бо у дівчини плани змінилися. Вона спочатку хотіла у Броварах ветеринара знайти, бо котові геть зле було. Ми на виїзді з Києва заправилися, і вона мене все підганяла: скоріше! Щоби встигнути кота до лікаря довезти. Так кіт помер, коли ми тільки з Києва виїхали.

— Мурчик помер? — печально спитав Гашинський.

— Помер. Дівчина його закопала, тільки ошийник перед тим зняла. Я вже у Козельці помітив, що ошийник у салоні валяється.

— А дівчина де ділася?

— Дівчина вийшла за Броварами на Чернігівській трасі.

— Де саме вийшла?

— Та просто на темній трасі! Я ще подумав: оце все не просто так! Подумав: зараз її інша машина підбере! Бо за нами якась автівка увесь час їхала. Фарами мені очі сліпила через дзеркало заднього огляду.

Консуматенко замовк, потер долоні, бо померзли у нетопленій хаті. І намацав під рукавом светра на власному зап’ястку годинник — дорогезний чоловічий PATEK PHILIPPE, який він поцупив з квартири старої жінки. «Мені кінець…» — стукнуло у скроні. Зиркнув на небезпечних гостей зацьковано. Натягнув рукави аж на долоні.

Гашинський сидів на табуреті, супив чоло, втупившись поглядом повз Консуматенка в одну точку. Його помічник, навпаки, із підозрою дивився на злодюжку.

— А тепер давай твою казочку розбирати по кісточках! — сказав.

— Давайте… — обережно відповів Консуматенко, хоча хотів тільки одного: до жабки! До чарівного рідненького «міні-купера», бо у цю страшну годину вірив: автівка врятує його.

— Щодо дівчини! Ти з нею два дні спілкувався і не запитав, як її звати?

— Вона назвалася Галею, та я думаю, то її несправжнє ім’я…

— І чому ти з такою підозрою ставишся до людей, мать твою?! Що поганого тобі зробила дівчина, яка запропонувала тобі дофіга грошей за півгодинну поїздку? Якого біса ти їй, козел, «Біблію» залишив? У чому їй каятися? — так емоційно вихлюпнув Льоня Бурсак, що навіть Гашинський глянув на нього здивовано: ти на чиєму боці, Льоню?!

— Бо вона — повія! Брудна шльондра, а я таких ненавиджу! Вже аж коли Бровари проїхали, призналася, що хвора на СНІД!

— Взагалі нежданчик! — здивувався Льоня. — Ти жартуєш, раб Божий?

— От вам хрест! Галя призналася, що заразна, — Консуматенко знову перехрестився і навіть повірив: пронесе! Це ж яке щастя, що хреститися треба правицею, а годинник носити на лівій руці.

Кинув швидкий погляд на гостей. Саме у цю мить Льоня Бурсак раптом ошелешено глянув на Гашинського.

— А я знаю одну Галю, яка абсолютно точно причетна до пограбування! — сказав шефу приголомшено. — Вона у «Беллі» працює! У Юлі Жадкіної! І на фото з заправки… Там вона! Я тільки тепер допетрав: вона!

Народний депутат налився гнівом.

— А я підозрював… Підозрював, що Жадкіни у темі! — прошепотів, рвучко підвівся з табуретки. — Ну, все… Крапка! Вони — покійники!

Кинув швидкий погляд на помічника, охорону.

— Поїхали!

— А з цим що? — спитав Льоня.