Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
І користь від різноманіття, мабуть, навіть важливіша, коли справа доходить до характерів веслярів. Екіпаж, що повністю складається з восьми сильних, відкрито агресивних веслярів, часто опускається до руйнівних конфліктів у човні або вичерпує себе вже на першому відрізку довгих перегонів. Подібним чином команда із тихих, але сильних інтровертів може не знайти спільної серцевини для вивільнення полум’яної рішучості, що примушує човен пронестися повз конкурентів, коли все здається уже втраченим. Хороші екіпажі — це вдалі поєднання особистостей: хтось очолює атаку, а хтось притримує щось у резерві; хтось приймає бій, а хтось встановлює мир; хтось обмірковує речі, а хтось мчить уперед, не задумуючись. Певним чином усе це має зчепитись воєдино. Це найбільший виклик. Навіть після того, як знайдене правильне поєднання, кожен член команди човна має визнати своє місце в структурі екіпажа, прийняти його, а також прийняти інших такими, як вони є. Це тонка справа, коли все сходиться разом потрібним чином. Результат такої гармонії — глибоке єднання і почуття радісного хвилювання, це те, заради чого багато веслярів займаються цим спортом більше, ніж задля призів чи похвал. Але перемагають у веслуванні юнаки чи дівчата із надзвичайними характерами і винятковими фізичними здібностями.
Ось що, як Ел Ульбріксон вважав, він бачив у човні другокурсників Вашингтона в Поукіпзі у червні минулого року. Вони були тим ідеальним поєднанням, якого шукають усі тренери веслувальних команд. Він майже відчайдушно не хотів тепер рвати тканину, що тримала їх тоді разом, але хлопці, здавалося, не залишали йому вибору. Вони, схоже, самі допустили, щоб усе пішло на смарку.
22 травня він знову провів випробування обох човнів на дистанції 3.2 кілометра в ритмі перегонів. Старші хлопці випередили другокурсників на одну довжину човна. Наступного дня він випробував їх на дистанції 4.8 кілометра. Старші хлопці видали вражаючий час — 15 хвилин 53 секунди, прийшовши до фінішу на 8 повних секунд швидше, ніж другокурсники. Нарешті, Ульбріксон повідомив журналістам, які чатували на рампі, те, що вони очікували почути багато тижнів поспіль. Дива не сталося, старші хлопці веслуватимуть у перегонах у Поукіпзі як основний університетський екіпаж, а другокурсники, майже напевне, будуть понижені до статусу юніорської команди, незважаючи на перемогу в Каліфорнії. Але він додав, що другокурсники продовжуватимуть веслувати цілісним екіпажем. Тренер сказав, що поки залишить питання відкритим і продовжуватиме неупереджено спостерігати, як обидва човни тренуватимуться на Гудзоні до регати. Усім було зрозуміло, однак, у тому числі Джо і його пригніченим товаришам по команді, що він вже практично ухвалив рішення.
Спортивні оглядачі Сіетла зовсім не були впевнені, що це було правильне рішення. Роял Брогем із «Пост-Інтеллідженсера» вголос підтримував другокурсників протягом кількох місяців, незважаючи на їхню недавню недбалість. Джордж Варнелл із «Сіетл Таймс» пильно спостерігав кілька останніх випробувань і відзначив те, що, Ульбріксон, либонь, не вловив. У випробуваннях на дистанції 3.2 та 4.8 кілометра другокурсники погано відривались від лінії старту, неефективно молотячи веслами по воді, так ніби були перезбуджені і схвильовані, дозволяючи старшим хлопцям випередити їх. Але до кінця першої половини дистанції, вони, здавалося, веслували так добре, як і старші хлопці. Ба більше, у випробуванні на 4.8 кілометра старші хлопці почали виглядати помітно виснаженими на момент, коли вийшли на останню третину дистанції. Кларенс Діркс, оглядач «Пост-Інтеллідженсера» вже помітив те саме. Другокурсники, здавалося, гребли все плавніше з кожним помахом весла, швидко наближаючись до фінішу 4.8-кілометрової дистанції. У Поукіпзі дистанція для основних університетських команд була завдовжки 6.4 кілометра.
Поїздка в Поукіпзі не була тією галасливою і безтурботною мандрівкою, як рік тому. Погода була спекотна протягом усього шляху по країні, а потяг — задушливий і незручний. Ел Ульбріксон перебував на межі. Після потрійного успіху в Каліфорнії, як тренер оголосив Сіетлу, він отримає повну перемогу в регаті у Поукіпзі цього року, вигравши всі три запливи. У відповідь схвильовані громадяни пожертвували дорогоцінні центи і долари, зібравши дивовижну суму у 12 тисяч доларів, щоб відправити екіпажі на схід. Ульбріксон усвідомлював, що має віддати борг і дотримати свого слова.