Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Напруженість між другокурсниками і старшими хлопцями була відчутна на дотик. До тої міри, наскільки це можливо, вони намагалися триматися подалі один від одного, але потяг був обмеженим простором, і це стало проблемою для обох команд на всьому шляху на схід. День за днем, тренери та екіпажі сиділи у задусі невеликими, майже закритими групами, граючи в карти, читаючи бульварні журнали, знічев’я базікаючи та вибираючи, з ким іти у вагон-ресторан, а з ким — ні. Джо, Коротун Хант і Роджер Морріс продовжували триматись головно разом в одному кутку з тренером. Цього разу співів не було — Джо залишив свою гітару вдома.
П’ять днів по тому вони прибули в Поукіпзі. Зійшовши з потяга в неділю вранці, усі вони зітхнули з полегшенням, опинившись під прохолодною, освіжаючою літньою зливою, а не в липкій, гнітючій спеці, якої очікували. Покок видав клопіткі інструкції, і вони обережно вивантажили човни з багажного вагона. Великий будівельний кран підняв тренерський катер з гальмівного майданчика і обережно опустив його в Гудзон. Потім юнаки почали розвантажувати десятки молочних бідонів, привезених із собою. Кожен містив 38 літрів свіжої, чистої, солодкої води з північного заходу. Вони веслуватимуть по воді Гудзону. Вони могли навіть митися нею в душі. Але вони аж ніяк не збиралися знову її пити.
Журналісти згрупувалися навколо Ульбріксона, тільки-но він зійшов з потяга. Тренер, як і раніше, все ще офіційно не оголосив свої призначення в команди, але був відвертим: «Екіпаж другокурсників став глибоким розчаруванням для мене». Він розгорнув свою думку далі: «Ми не можемо зрозуміти, що з ними сталося... Вони почали втрачати свою енергійність незадовго до перегонів у Каліфорнії. Якщо вони не повернуться у форму, веслуватимуть тут як юніорська команда». Східні спортивні оглядачі були вражені. Вони не могли навіть припустити, що Ульбріксон розглядатиме пониження хлопців, які так легко прийшли до перемоги минулого року — це вони бачили на свої власні очі, хлопців, що продовжили свій успіх перемогою над університетською командою Каліфорнії усього два місяці тому.
Наступного дня екіпажі «Ескімосів» виконали в Поукіпзі ритуал, що підтримувався століттями: відвідали кожну з човнових станцій своїх конкурентів, щоб неохоче віддати шану суперникам, перш ніж зійтися з ними на річці. На кожній зупинці Ульбріксон мусив пояснювати знову і знову своїм колегам-тренерам, що, так, дійсно, він планує понизити другокурсників до юніорської команди. Тренери були налаштовані так само скептично, як і репортери. Вельмишановний старий Джим Ейк «Десятка» із Сіракуз, на той час у віці 83 роки, похитав сивою головою і сказав, що не може повірити, що Ульбріксон дійсно зробить це. На його думку, це було крутійством, і 18 червня другокурсники вийдуть на воду в основній університетській команді. Після того, як Ульбріксон і його хлопці пішли, Ейк «Десятка» знову похитав головою і сказав: «Ульбріксон певно має дві визначні команди, якщо може зробити це».
Човен другокурсників тепер, насправді, не повністю складався з другокурсників. Ульбріксон замінив Джорджа Моррі на місці рульового старшим хлопцем Вінком Уінслоу, щоб отримати зиск із більшого досвіду останнього у веслуванні на річці. У всьому іншому це був екіпаж, який так легко дістав тут перемогу рік тому.
До того часу, коли вони взялись за веслування, негода на воді посилилась. Усе ще дощило, і холодний, сильний вітер поривався вниз за течією. Річка стала спученою масою бурунів, а вода — темною і масною. Це були саме ті умови, яких хлопці Вашингтона найбільше боялися, не через дощ чи вітер, з якими вони були знайомі краще, ніж більшість суперників, а через своєрідний бічний рух води у річці, коли нагнані вітром хвилі взаємодіяли з припливною течією. Ульбріксон поспішно вивів хлопців на воду двічі того дня, щоб дати їм змогу більше призвичаїтись до цих складних умов. Вашингтонські човни були єдиними на воді. Усі інші екіпажі, яких відвідали «Ескімоси», крадькома слідкували за їхніми діями, задоволені тим, що залишалися у теплі своїх човнових станцій решту дня.
Найтепліше і найзатишніше з них почувалися «Ведмеді» з Каліфорнії. Кай Ебрайт і його першокурсники та університетські команди приїхали на кілька днів раніше і вселились у прекрасний новий елінг на більш зручному березі річки з боку Поукіпзі, оснащений водопровідною водою, гарячим душем, їдальнею, кухонним обладнанням для приготування їжі, електричним освітлення і просторими спальнями. Хлопцям із Вашингтона не сподобався контраст з їхніми власними зручностями. Тоді як дощ продовжував падати, і дув сильний вітер, їхній хиткий старий елінг на березі річки з боку Хайленду, із дахом, що протікав, і холодним душем із річкової води, схоже, у порівнянні, був спроектований таким чином, щоб зробити їх якомога більш нещасними. І мізерна плата за пансіон матінки Палмер, розташований вище по схилу, доводила, що цього року їх очікує явне голодування. Замість того, щоб спати по 6 осіб у кімнаті, як минулого року, тепер вони мали знайти місця, щоб вкласти 8 або 9 довготелесих тіл у кожній кімнаті. Навіть за відсутності задушливої спеки попереднього року їхнє житло було, поза всяким сумнівом, незручне.