ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
За президентства Обами була така ініціатива «Смарт-розкриття інформації» (Smart Disclosure), яка передбачала «своєчасну передачу комплексу інформації й даних у стандартизованих форматах для машинного зчитування, що дозволяють користувачам приймати доцільніші рішення»206. Нові технології, на зразок блокчейну, теж можна використати для цифрової версії угод і правил, розробивши такі собі «смарт-контракти»207. Такі контракти суттєво змінять підхід до приватності даних. Замість послуговуватися безапеляційним інструментом «не відстежувати» у браузерах, користувачі будуть визначати конкретні обмеження на використання даних. На відміну від паперових, цифрові угоди про приватність мають більшу юридичну силу і відстежуються.
Утім з автоматизованими системами контролю важливо розуміти критерії прийняття рішень. У майбутньому, за «алгократії» (як дехто каже), тобто за доби використання алгоритмів для прийняття рішень у реальній площині (кому видавати кредит, а кому — ні; кому пересаджувати пожертвувані органи; кого випускати, а кого не випускати з в’язниці), треба подбати про справедливі механізми.
Якщо, так само як мене, дорожні камери спостереження піймали вас на проїзді на червоне світло, ви знаєте, що алгоритми справедливо пильнують безпеку на дорозі. Мені видали зображення, де зазначено час і видно, що моя машина рушила, коли на світлофорі загорілося червоне світло. Тож жодних претензій!
Викладач права Тал Зарскі, який досліджує етику використання даних й алгоритмічних рішень, стверджує: навіть коли програма приймає рішення на основі тисячі показників, а розробник алгоритму може лише запевнити, що враховано «попередні випадки», має сенс вимога про інтерпретованість даних208. Якщо ми цінуємо свободу особистості, треба дбати, щоб кожний міг дізнатися, чому алгоритм визначив для нього той чи інший захід.
Щоправда, на тлі стрімкого розвитку машинного навчання, це буде дедалі складніше. Компаніям, що не уточнюють, який саме регуляторний режим здавна використовують чи планують розробити (це був би оптимальний варіант), слід очікувати судових позовів.
Кажуть, «найкраще керівництво — те, що найменше керує». На жаль, це неправда. Без верховенства права свавільні можновладці вигадують правила, які слугують на користь нечисленній верхівці. Для людей «найменше керує» означає, що усталені норми мають сприяти всім. За умов економіки, яка служить інтересам еліти, решта зазвичай потерпає від несправедливих правил. За умов економіки, яка служить інтересам більшості, дехто вважає правила несправедливими. Проте експеримент Джона Ровлза «Запона незнання» довів, що найкращі політичні й економічні норми запроваджують неупереджені люди, які не знають про свій соціальний статус. Отож найкраще керівництво — те, що керує в інтересах більшості.
Технологічні платформи і тут слугують зразком для наслідування. Як ми вже з’ясували, розглядаючи протокол TCP/IP, в ідеалі правила треба розробляти разом із платформою, а не додавати їх до неї. Коли правила, хай які складні, хоч трохи слугують інтересам користувачів (як-от, заходи Google для доцільніших результатів пошуку), регуляторний тиск лишається непомітним. Усе працює як слід, то й нехай.
Рейтингові системи — один із варіантів «вбудованих» в онлайн-платформи правил. Amazon дає користувачам можливість оцінювати кожний із мільйона товарів: ознайомившись з усією інформацією, користувачі впевненіше вибирають покупки. Сайти, на зразок Yelp і Foursquare, публікують розгорнуті відгуки клієнтів про ресторани: заклади, де несмачно чи погане обслуговування, дістають мітку від незадоволених клієнтів, зате тих, що більше стараються, у відгуках вихваляють. TripAdvisor та схожі сайти так само допомагають туристам знаходити найзручніше житло в будь-яких куточках світу. Використовуючи відгуки, сайти алгоритмічно оцінюють продукти чи послуги, які найбільше задовольняють користувачів.
Першовідкривачем у галузі рейтингових систем був сайт eBay, який зародився як спроба П’єра Омідьяра створити ідеальний ринок209. eBay витримав багато випробувань. На відміну від сайту Amazon, що як онлайн-версія розкрученого книжкового бізнесу починав із продажу звичних для компанії товарів, eBay був онлайн-версією всесвітнього гаражного розпродажу або «барахолки», де не виїдеш на довірі до відомих брендів.