Квітка кохання

Остап-комбінатор, То і він би не повірив В чудеса стихії, Як начальство наше вміє Люд дурить Росії. І за те лиш, що ці люди Люблять працювати, І що їх батьки привчили Людям довіряти. У яких скрізь мозолями, Неначе гвіздками, До кісток прибита шкіра Власними руками. Але так вам, люди, й треба, Щоб ви не дрімали, І себе від іноземців Вміло захищали. А тому, хто хоче жити: Не складайте руки, Пам’ятайте: там, де риба, Там живуть і щуки. Щоб карасі не дрімали. 31.1.1976 р. РОЗЦВІЛА ГАЛИНА Розцвіла Галина, Як в гаю калина, Серед трав пахучих, Де біжить ріка. Горда, непокірна, Тільки Вітру вірна, Й хто б не посміхнувся їй, Каже всім: – Пока! 26.1.1976 р. НОВОРІЧНЕ ВІТАННЯ З Новим роком, з Новим щастям Вас вітаю, друзі, Щоб ви всі були щасливі В нашому Союзі! Ще бажаю всім здоров’я На тисячоліття, Щоб Держави квітували Як одне суцвіття! Всім бажаю вам удачі В творчому єднанні, І щоб всім світило Сонце, І були бажанні! Щоб у всіх в житті збувались Всі найкращі мрії! Щоб до всіх вас посміхались Галі і Марії! Щоб у кожного стояло… Три дівки під боком, А тому і ще вітаю Всіх вас з Новим роком! 10.12.1976 р. НАЧАЛЬНИКУ ЦЕХА Невже ж ти, братику, не знаєш, Що люблять всі жінки поспать, Навіщо ж ти її соромиш, Що не змогла та рано встать? Краще б до себе придивився, А сам хіба ти не такий? Хай хоч яка розставить ноги – Не обжене і молодий. 30.11.1989 р. ЩОБ СПІВАЛИ ВДОВИ – Ну й нахабний! – у вдови Не виходить з голови. – Щоб такі були нахаби, То вдовиці б всі співали. 9.1.1979 р. РАНКОВИЙ ЕТЮД Все розквітло над ланами, Шепотіли в полі трави. Ніч, розбуджена громами, Пахла запахом отави. Через хвильку, ніби тіні, Розтулились чорні хмари, Сонце бризнуло промінням, Мов сріблястими дощами. Скрізь в полях озерця-цятки, У яких пташки купались, І веселим щебетанням Землю рідну звеселяли. 11.1.1979 р. ЩАСЛИВИЙ Щасливий той, хто має міру І знає гордості ціну, Хто любить музику і ліру, Мріє про квіти і весну. Щасливий той, хто любить працю, І знає вірності ціну, Й ніколи він – ви хоч убийте – Не впустить в душу сатану. 30.11.1989 р. КИГИЧУТЬ ЧАЙКИ НАД ПОЛЕМ Кигикають чайки над полем, Пасуться в капусті кролі, Пригадую дні я ті з болем, Коли ще були ми малі. Коли ще до кожної квітки Хотілось мені підійти І дівчині біля повітки У вірності заприсягти. Але знаю те, що пройшло вже – Його вже нам не повернуть, А так би хотілось сьогодні Тим подихом й ще раз дихнуть. 17.5.1976 р. ОПЕРАТОРИ СМІЮТЬСЯ Горбачов добив Союз, Льонька Україну, А казав, що любить він Пісню солов’їну. Кажуть, ніби що вони Циркачами стали, Що й на відстані бабусь Всіх пороздягали. – Та не може того буть,– Не здавалась Тася, Ану, гайда, бери торбу, Та йдем в ощадкасу. Прийшли старі, зняли гроші. Гроші всі на місці, А ви кажете злодії Появились в місті. Оператори сміються Із бабусь стареньких. Ану, бабки, взяли гроші Й на базар хутенько. Пішли бабки, щоб купити На базар машину, А ті гроші знецінились Вже наполовину. Зникли в теї й в теї баби Заповітні мрії. А ти кажеш, на Вкраїні, Немає злодіїв. З нас уже по всьому світу Вже сміються й кури, Що ще є такі, що вірять Президентам… «дури». 2.1.1994 р. КРАЇНА МІЛІОНЕРІВ Приїзджає Клінтон в Київ І питає в Кравчука: – Скільки в вас міліонерів? – Від Карпат аж до Дніпра. 2.1.1994 р. МИТЬ Ти і не відала й не знала, Скільки мені дала та Мить, Як вперше ти поцілувала. Ще й досі все палахкотить.