Квітка кохання

Тож кому, крім мене, знати Що, кому і як співати? А в начальство той годиться, Хто на смертних вміє злиться. Ти ж родився, щоб трудиться, Тож і мусиш нам кориться. 25.3.1976 р. ДУША, ЯК ДЕТОНАТОР Пора кінчать експерименти, Пора вже людям дать пожити, Бо скільки можна за копійки Всім жидам служити? Пора кінчать експерименти, Пора вже людям дать пожити, Бо вже душа у всіх, як бомба, Що вже й фітиль не тре’ палити. 21.12.1976 р. НА БУДОВІ Сміх і горе, слово честі На нашій будові, Куди глянеш, подивися – Хлопці всі чудові. Ті в підсобці в дурня ріжуть – Не підходь і не чіпай, Ну а там козла так душать – Хоч з дільниці утікай! Тому, бачте, похмелитись Не дали, біднязі, І він тут рвонувсь галопом У буфет до Язі. Той дівчину притискає, А та, мов, не хоче, Тільки в очі заглядає Й не діждеться ночі. А начальство – руки в боки – /Вони бач працюють!/, Дівку жодну не пропустять, Якщо десь почують. Ну а розчину начальство Так і не привезло. Їм байдуже, бо в них ставка Нам – по лікоть – жезла. 18.3.1976 р. ВІСЛЮК Я трудився, мов віслюк, Тільки й знав, що кирку, Все ж мені ніхто не дав Ні медаль, ні зірку. 24.1.1976 р. ЧОМУ РОЗЛУЧИЛАСЯ? – Ти чому, – кума питає,– З кумом розлучилася? – Бо як ляже, цицьку смокче, А туди… й не дивиться. 12.5.1976 р. БАЛАМУТ А Павлу чомусь не спиться, Бо не встиг ще він напиться, Бо, коли як слід нап’ється, То й до чорта добереться. Але чорт страшний, рогатий, То мабудь до Каті краще, Не до Каті, так до Маші, Все одно до кого Паші. Так і ходить баламут Щоб кого-небудь вщипнуть. Придивіться, Бога ради, Не у вашій він бригаді? Бо хвилина до хвилини І дивись – уже й година. Через того баламута Плаче план, зарплата дута. 5.1.1976 р. МЕФОДІЙ Павленку Юрію Виконробу сон приснився, Ніби слідчим народився, Що злодії на будові І старі, і ті, що нові; Бо всі тягнуть – хто що може, І масиви, все що гоже, Він в міліцію не дзвонить, Бо злодіїв сам тих ловить. От Мефодій, так Мефодій! Кого ж ловить, як сам – злодій? Бо такі, як він, у моді, Не даремно ж бо «народні». Бо крадуть ті не торбину, А як тільки – так машину, Ми – начальство, нам все можна, І ловить, і красти тоже. 2.1.1976 р. ЦІКАВА ДРЯНЬ Я дивлюсь на тебе і не знаю: Чи мені радіти, чи кричать? Надто ти ефектно виглядаєш, Що тебе аж хочеться злизать. А як ближче підійдеш до тебе, То бери за небо хоч чіпляйсь, Тож уже сьогодні, будь ласкава, Бурями на мене не кидайсь. Ти поглянь, троянди відцвітають, Вигоряє волошкова синь, Й де колись бажання гарцювали, Там сьогодні – туга і полин. І тебе чекати не збираюсь, Годі вже і втіх, і запевнянь, Бо хіба таких, як ти, кохають, Що себе ведуть, неначе дрянь? Що пройшло, вже того не повернеш, А тому, про мене ти забудь, Хай до тебе доля посміхнеться, Я ж якось й без тебе обійдусь. Любов – свята, бо там свої закони, Вона сильніша мук і умовлянь, І я моливсь до тебе, як ікони, Хоча і знав, що ти велика дрянь. 11.5.1976 р. КОЛИ ДІВЧИНА ПОСМІХАЄТЬСЯ Коли дівчина іде Й хлопцям посміхається, Значить, в дівчини тієї Літо починається. 12.5.1976 р. КОЛИ ВИКИДАЮТЬ ХЛІБ Коли бачу, як людина В урну кидає хлібець, То у мене, їй же Богу, Уривається терпець. 9.12.1976 р. КОХАННЯМ Я НИВИ ЗАСІЮ Коханням я ниви засію, Хай родять для щастя вони, Бо я, як і всі люди, мрію, Щоб вічно шуміли лани. КОЛИ Я НАД МОРЕМ ГУЛЯЮ Коли я над морем гуляю, Де стільки грайливих пупків, То от я одного не знаю: Як можна прожить без гріхів? 26.5.1976 р. МОЖЕ БОГ ПОМОЖЕ