Квітка кохання
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-10-6
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Квітка кохання». Краткое содержание книги:
Поки серце б'ється - так відверто перед читачами зізнається автор нової збірки. І це - не просто слова, це його життєве кредо: творити за принципом жодного дня без нового рядка.Автор дуже плодовитий, бо за досить короткий строк вже видав на - гора чотири збірки поезій. В них він уміло представив все розмаїття поетичних жанрів - лірику, гумор, сатиру. Окремо вийшли книжечки для дітей.
До нової збірки Квітка кохання автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки, які яскраво передають душевний стан поета. Автора дуже хвилюють негативні процеси, які відбуваються у нашому житті. Він засуджує підлість, зраду, лицемірство, блюдолизів у багатьох своїх віршах. Та головними темами для нього залишаються високі, благородні людські почуття.
Душа тремтить як струни скрипки - зізнається він в одному із віршів. Охоплений сильними почуттями вигукує: Як хочеться в небо злетіти, але при цьому сильно відчуває Тяжіння землі.
Відчуваючи в душі приливи і відливи до прекрасної статі - ЖІНКИ, коли приходить любов, він захоплено вигукує: Розіпну я серце на семи вітрах. Більшість поезій пронизані цими сильними почуттями. Я п’ю любов з криниць кохання, бо його постійно охоплює сильна Спрага кохання.
В одному з російських віршів автор відверто зізнається:
ВАЛЕНТИН КУДРИЦЬКИЙ
КВІТКА КОХАННЯ
2011 р.
Четверта поетична книжка В.О. Кудрицького. До нової збірки "Квітка кохання" автор включив вірші написані українською і російською мовами в різні роки. Видання розраховано на широке коло читачів.
ВІД АВТОРА
Ми живемо в той час, коли зійшлись віки, коли виступає клан проти клану, де більш хитрі і закоренілі «хижаки» перемагають інших завдяки своїй підступності і жорстокості. А як не можуть взяти хитрощами, так відвертим підкупом наших напівголодних громадян, для яких сотня - друга гривень - то вже великі гроші! А що, скажемо, для нашого Президента, Прем’єра, депутата і його групи підтримки є та сотня- друга, як на них працює державний верстат і друкує оті злощасні папірці? Для нього ота сотня- друга - це як для нас копійка. В даний час ми проживаємо в такій державі, якою керують світові дипломовані шахраї із тисячолітнім досвідом, в яких давно все розписано і розкладено по поличках на сотні літ наперед. Вони хитрі і підступні, вміють створювати ситуації і вміло ними користуватися. А тому, вони знаходять, так би сказати, лідера нації, якого стараються завербувати в свої ряди, а потім, заручившись його надійністью, як десант, засилають в тил, підтримують на виборах. Тож, будьте пильними і пам’ятайте, що, беручи оті злощасні папірці, ви продаєте своїх дітей, онуків у вічне рабство, де для них заготовлена велика дуля, бо закони творимо не ми, а ті, кому ми дозволяємо нас обдурити, навіть цього не підозрюючи. І ми залишимось чужими на своїй землі, або, як казав Т.Шевченко, "на нашій не своїй землі!"
Хіба наш Президент, відкриваючи безвізовий в’їзд в Україну для Ізраїльтян, того не розумів, що та сарана своїми міліонами ледве не скупить всю нашу державу, бо де ще є такі дурні, які за якісь папірці стануть продавати саме найцінніше - це землю, а значить - Україну, свою державу, свій суверенітет. Після чого сотні тисяч обездолених людей залишаться ще й бомжами, продавши разом з своєю землею і свої оселі. Оце так прорив! І все це за якісь папірці. І мало хто задумувався над тим, а як же в майбутньому будуть жити їх діти, онуки, які стануть бездомними і безземельними?
А тепер я хотів би запитати: то куди ж діваються наші українські гроші і чому ми такі бідні, пани-добродії? І тут же відповідаю: бо всі наші гроші знаходяться у руках так названих Божих людей, яким ми занадто довіряємо і яких в нас називають "елітою". Ні, я не проти чужинців. Я проти бандитів і шахраїв. Я хочу, щоб Україна була вільною і будувала свою державу, а не вирощувала рабів для всього світу.
Коли нас - українців було п’ятдесят три мільйони, то цукру і гречки по мінімальним цінам вистачало всім. А зараз, коли залишилось сорок шість, то куди не підіть, то хитрі політики створюють дефіцит. А якщо товару дефіцит, то чому тоді гуляють поля, чому розбирають цукрові заводи? А тому, що так вигідно порошенкам і їм подібним, які прибрали до своїх рук всю цукрову промисловість, а потім її розвалили. Хто їм дав право це робити і з ким вони радились? При Сталіні за такі дії такого б діяча давно розстріляли, а цей живе і, уявіть, непогано. Люди зубожіють, та зате, як рік-два, появляються нові мільйонери, навіть, яким ще нема і тридцяти, дякуючи своїм батечкам та добрим дядюшкам.