Квітка кохання

Цілий день за виконробом Бігають робочі: – Коли розчин привезете, Не чекати ж ночі? – Не чекайте, бо не буде, Робіть, хто що може, Сходіть в церкву помоліться, Може, Бог поможе. У всіх – сім’я, у всіх – дітки, Треба ж якось жити. Давай бідні роботяги Самі все носити: Воду – з моря, тирсу – з лісу, А цемент… зі Львова Тягнуть бідні, як кінь – воза, Ніби плуг – корова. Увірвали хлопці пупа – Начальству байдуже, А тим дулю дали з маком, Хто старався дуже. Так воно було віками, Так воно і буде, Поки нами править будуть Із Кремля надлюди. 24.4.1976 р. СВОЇХ ВИСТАЧАЄ Пам’ятаю, в Якутії В якута питаю: – Хто державою твоєю, Скажи, управляє? Той на мене подивився, Як ведмідь на кому, – Хто керує? звісно Перший Секретар крайкому. – А хто перший? Росіянин? – Знову я питаю. – Не хватало б нам чужинців, Своїх вистачає. 12.1.2011 р. ГОЛАНДСЬКИЙ СИР Колеснику Юрію Майстру сниться: він – в Одесі Тихо шепче стюардесі: – Не лякайсь, що я, як глобус, Зате в мене є автобус. Й хоч люблю голландський сир, Але я тут командир. Ти не думай, що я – псих, Що люблю дівочий сміх. Чхати я хотів на очі, Якщо очі не дівочі! І так сильно чортихнувся, Що одразу і проснувся. Дід Мороз штовхає в боки: – Скільки ж тобі, майстре, років? Як ти міг у вік прогресу Честь мінять на стюардесу? 4.1.1976 р. ЯК МЕНІ ЖИТЬ? Ой, ви, людоньки рідненькі, Як мені, порадьте, буть? Як мене начальство хвалить, То робочі всі… – довбуть. 4.7.1989 р. ЩОБ БУТИ ЛЮДИНОЮ Старшому виконробу Комару Б.Л. Дуже гарний сон приснився Комару Борису, Ніби він під Новий рік Одягнувся в ризу. І поклони б’ють йому Всі, немов святому, Ну, а Савченко несе Шефу пляшку рому. Що два Юри вмить забули, Геть про акробатику, І замовили в їдальні Там таку пиятику. Що куди там королям, І Богам не снилося! Перед ним чарівні феї Стегнами світилися. І підходять всі до нього, Аж блищать пупочки, Й так стараються, бідненькі, Аж тріщать сорочки. А Борис цвіте, баскує, Як відомий Немо: – Хай ось в партію поступлю – Ще й не так гульнемо! То посидить не одна На хур…мі дівчина, Бо як вручать партквиток, Значить, я – ЛЮДИНА. 7.2.1976 р. ДЯДЬКО З КОЛУНОМ Під Новий рік Ліс шумить невимовно-тривожно, І ялинки стогнуть над Дніпром, І тремтять, немов дитина, кожна, Як побачать дядька з колуном. Цей хижак нікого не жаліє, Не зупинить навіть сніговій, Бо одна у того дядька мрія – Як побільше заробить на ній. 19.5.1976 р. В ТБІЛІСІ Поселили нас у люкс, Що там і казати! Телефон, люстерки, крісла, Що шкода й сідати. Уявляю, скільки праці Вкладено в споруду, Щоб пишалися приїзджі З різних кінців люди. Кахлі в ванній аж до стелі, Килими квітчасті, Дуже гарно у готелі, Але ми не вчасні. Ні води тобі, ні світла. Оце так Тбілісі! – Краще, – хлопці вже сміються,- Десь напевно – в лісі. А як хочете, щоб світло Вам було з водою, То везіть в циберках воду Й каганця з собою. 13.2.1976 р. НАЙКРАЩІ ІДЕЇ Скільки я себе вже знаю – Все неправильно живу, Того, кого тре’ любити, Того, бачте, не люблю. А чому? Яка причина Робить дурнями людей? Може, та причина в чині, Може, в кольорі очей? Все-таки щось явно діє В нас на психіку людей, Бо нема на світі кращих Від кохання в нас ідей. 24.4.1976 р. А КАЖЕШ, СОВІСТІ НЕ МАВ Я все, що мав, тобі віддав, А кажеш, совісті не мав. 16.3.1998 р. ЩОБ КАРАСІ НЕ ДРІМАЛИ Дементьєву В. – виконробу У Володі не язик А немов вібратор, Якби жив на світі Бендер