Вибрані твори. Том III
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2010
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-4-8
- Переводчик: за ред. Владислава Носенка
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том III». Краткое содержание книги:
Осман. Чи не закрити їй обличчя, перш ніж вона сюди ввійде?
Сіді. Ні!
З маленьких дверей виходить леді Сісілі, що знову вбралася в свій дорожній костюм, з капелюшиком у руці. Вона підтримує Марцо; він дуже блідий, але має силу рухатися. Дрінквотер підтримує його з другого боку. Редбрук поспішає допомогти леді Сісілі й одводигь Марцо до гурту, що стоїть позад Брасбаунда. Леді Сісілі підходить до Брасбаунда та шейха і привітно звертається до останнього.
Леді Сісілі (подаючи йому руку). Сіді-ель-Ассіф, правда? Як ся маєте? (Він відступає, трохи почервонівши).
Осман (шокований). Жінко! Не торкайся нащадка пророка.
Леді Сісілі. А, розумію! Я повинна бути представлена до двору. Гаразд! (Робить урочисто реверанс).
Редбрук. Сіді-ель-Ассіф, це одна з могутніх жінок у країні франків. Вона показується без запинала перед королями, і лише принци мають право доторкнутися її руки.
Леді Сісілі. Хай буде з тобою Аллах, Сіді-ель-Ассіф.
Будь же добрим маленьким шейхом і потисни мені руку.
Сіді (насмішкувато торкається її руки). Це дивна пригода, гідна того, щоб її занести до історії, нарівні з переказом про царя Соломона та царицю Савську. Так, Османе Алі?
Осман. Хай буде з тобою Аллах, владарю! Це так.
Сіді. Брасбаунде Алі! Присяга праведної людини не потребує багатьох слів. Невірний каді, твій бранець, віднині належить мені.
Брасбаунд (твердо). Це неможливо, Сіді-ель-Ассіф. (Сіді насуплюється). Від султана, нашого владаря, вимагатимуть викупу за його кров. Я відпроваджу його до Марокко й видам його владі.
Сіді (переконливо). Брасбаунде, я перебуваю в своєму домі й серед свого народу. Я тут султан. Подумай про те, що говориш, бо коли я віддам розпорядження про життя або смерть, я не візьму його назад.
Брасбаунд. Сіді-ель-Ассіф! Я куплю в тебе цього чоловіка за ту ціну, яку призначиш. І якщо не заплачу по совісті, то замість його голови візьмеш мою.
Сіді. Нехай буде так! Ти візьмеш собі чоловіка, а за це віддай мені жінку.
Сер Ґовард і Брасбаунд (воднораз). Ні, ні!
Леді Сісілі (палко). Так, так! Звичайно, містере Сіді. Звичайно! (Сіді всміхається з серйозним виглядом).
Сер Ґовард. Неможливо!
Брасбаунд. Ви не знайте, що робите.
Леді Сісілі. О, невже? Я недарма мандрувала з одного краю в інший і гостювала в шістьох ватажків-людожерів. (До шейха). Згода, містере Сіді, я буду дуже рада.
Сер Ґовард. Ви збожеволіли. Невже ви гадаєте, що ця людина поводитиметься з вами, як європеєць та джентльмен?
Леді Сісілі. Ні, він поводитиметься, як природний джентльмен. Гляньте на його чарівне обличчя! (Звертаючись до Османа, як до найвідданішого слуги). Османе, подбайте про те, щоб дістати мені доброго коня. І виберіть сильного верблюда під мій багаж.
Осман, на хвилину остовпівши, вибігає з кімнати. Леді Сісілі пришпилює капелюшок до волосся. Шейх дивиться на неї з боязким захопленням.
Дрінквотер (хихочучи). Вона їх усіх поведе до церкви, неначе дітей з притулку. Ось побачите!
Леді Сісілі (діловитим тоном). До побачення, Ґоварде! Не турбуйтесь за мене. І найголовніше, не приводьте мені на допомогу збройного загону. Тепер, коли я здихаюся конвою, я чудово сама впораюсь. Капітане Брасбаунд, сподіваюсь, що ви допровадите сера Ґоварда цілого до Моґадора. (Шепоче). Облиште цього револьвера. (Він неохоче виймає руку з кишені). До побачення!
Зовні чути шум. Усі боязко обертаються до арки. Вбігає Осман.
Осман. Каді, Каді! Він розгніваний. Його люди напали на нас. Оборони...
Каді, міцний, розпалистий дідуган, з сивими волоссям та бородою і гладким обличчям, вбігає з численним почетом і сильним ударом примушує Османа замовкнути. В одну мить кімната наповнюється його людьми. Шейх потрохи оступається до своїх прибічників, а Каді рвучко виходить наперед і стає між ним та леді Сісілі.
Каді. Горе тобі, Сіді-ель-Ассіф, сину зла!
Сіді (суворо). Хіба я собака, Мулей Османе, що ти так розмовляєш зі мною?
Каді. Ти хочеш занапастити свою країну й видати нас усіх тим, чиї військові кораблі лише вчора запалили все море вогнем. Де полонені франки?
Леді Сісілі. Ось ми, Каді. Добридень.
Каді. Хай буде Аллах з тобою, о, ясна зіронько! Де твій родич, Каді франків? Я його друг, його слуга. Я прийшов сюди від імени султана, мого владаря, щоб віддати йому честь і повалити в порох його ворогів.
Сер Ґовард. Ви дуже ввічливі, справді...
Сіді (ще похмуріше, ніж раніш). Мулей Османе...
Каді. Цить, мовчи, нерозумний чоловіче. (Нишпорить за пазухою й виймає листа).
Брасбаунд. Каді...
Каді. О, собако, проклятий Брасбаунд, сину повії; це ти втягнув Сіді-ель-Ассіфа в цей злочин. Прочитай це послання; ти причинець того, що я одержав його від командира військового корабля.
Брасбаунд. Війського корабля? (Бере листа й розпечатує його; люди його журливо перешіптуються один з одним).
Редбрук. Військовий корабель! Ого-го!
Джонсон. Може, це канонерка?
Дрінквотер. Вони біля цих берегів шмигляють, як омнібуси на Ватерлоо-роуд.
Брасбаунд з хмурим виглядом складає листа.
Сер Ґовард (гостро). Ну, що ж, сер, чи не ознайомите ви нас зі змістом цього листа? Вважаю, що ваші люди хочуть його почути.
Брасбаунд. Це не британський корабель. (Обличчя серові Ґоварду витягується).
Леді Сісілі. Що ж це, в такому разі?
Брасбаунд. Американський крейсер «Сант-Яґо».
Каді (рве бороду). Горе нам! Ой, лишенько, вони запалять море!
Сіді. Цить, Мулей Османе, Аллах з нами!
Джонсон. Будь ласка, прочитайте його нам, капітане.
Брасбаунд (похмуро). О, я вам його прочитаю: «Моґадорська гавань, 26 вересня 1899 року. Капітан Гемлін Керней з крейсера «Сант-Яґо» передає від імени Сполучених Штатів привітання Каді Мулей-Османові-ель-Кінторфі і повідомляє, що він розшукує двох англійських мандрівників, сера Ґоварда Геллема і леді Сісілі Вайнфліт, які перебувають у межах держави Каді. А що розшукуватимуть їх з кулеметами, то швидкий поворот до Моґадора обох мандрівників урятував би всіх зацікавлених у цій справі осіб од клопоту та неприємностей».
Каді. Присягаюся життям своїм, каді, й ти, зоре, осяяна красою, вас довезуть до Моґадора з пошаною. А ти, проклятий Брасбаунде, помандруєш туди у кайданах, як бранець, — ти і всі твої люди. (Брасбаунд і його люди роблять рух, неначе лагодячись оборонятися). Схопити їх!
Леді Сісілі. О, будьте ласкаві, не бийтесь.
Брасбаунд, бачачи, що його людей меншість, не опирається. Супутники Каді оточують бранців.