Вибрані твори. Том III

Брасбаунд. Так! (Звертається до леді Сісілі й додає, з презирством указуючи на сера Ґоварда,). Гляньте на нього. Правда, ви не визначили б цього джентльмена, повного шляхетного обурення, за злодієвого дядька?

Сер Ґовард здригається. Удар для нього занадто сильний. Він знову сідає; він раптом старішає; руки йому тремтять, але очі й вуста зберігають безстрашний, рішучий та гнівний вираз.

Леді Сісілі. Дядько!? Що ви хочете цим сказати?

Брасбаунд. Чи говорив він вам колись про мою матір? Цей чоловік, що вбирається в багрець та горностай і зве себе Правосуддям!

Сер Ґовард (ледве чутно). Ви син цієї жінки?

Брасбаунд (люто). «Цієї жінки»! (Робить такий рух, неначе має кинутись на сера Ґоварда).

Леді Сісілі (швидко встає і кладе йому руку на плече). Будьте обережні! Ви не повинні бити стару людину.

Брасбаунд (скажено). Він не пожалував мою матір, «цю жінку», як він її називає, з пошани до її статі. Я не пожалую його з пошани до його віку! (Знизивши голос, злісним та мстивим тоном). Але я його не вдарю. (Леді Сісілі пускає його й сідає, дуже збентежена. Брасбаунд провадить далі, кинувши на сера Ґоварда злісний погляд). Я хочу лише виконати акт правосуддя.

Сер Ґовард (опанувавши голос, з давнішою бадьорістю). Правосуддя! Ви хочете сказати — помсту, що її ваша пристрасть видає за правосуддя!

Брасбаунд. Численним бідолахам на лаві підсудних ви під цією назвою підсовували саме помсту — помсту суспільства, піднесену його пристрастями на височінь правосуддя. Тепер це стоптане від вас правосуддя спобігло вас під назвою помсти! Як воно вам подобається?

Сер Ґовард. Я стрінуся з ним, сподіваюсь, як неповинна людина і чесний суддя. У чому ви мене винуватите?

Брасбаунд. Я звинувачую вас у смерті моєї матері і в привласненні моєї спадщини.

Сер Ґовард. Щодо вашої спадщини, вона завжди належала вам, якби ви тільки про неї запитали. Три хвилини тому я не знав про ваше існування. Урочисто присягаюсь! Я ніколи не знав... мені й не снилося, що мій брат Майлз залишив сина. Щодо вашої матері, то її справа була дуже складна, — може, чи не найскладніша в моїй практиці. Я так і говорив про це містеру Ренкіну — місіонерові того дня, як ми з вами зустрілися. Що ж до її смерти, ви знаєте, ви мусили знати, що вона вмерла в себе на батьківщині, багаго років після нашої останньої зустрічі. Ви тоді були занадто молодий й не знали, що вона ледве чи могла прожити довго.

Брасбаунд. Ви хочете сказати, що вона пиячила?

Сер Ґовард. Я цього не сказав. Думаю, що вона не завжди відповідала за свої вчинки.

Брасбаунд. Так, вона була й божевільна. А втім, не важливо, чи алкоголь призвів до божевілля, чи божевілля призвело до пияцтва. Питання, хто привів її до того й іншого?

Сер Ґовард. Мабуть, той шахрай аґент, що привласнив собі її маєток. Переказую, то був тяжкий випадок, — жорстока кривда. Але цьому не можна було зарадити.

Брасбаунд. Ви їй так і сказали. Коли ж вона не схотіла задовольнитися цією неправдивою відповіддю, ви вигнали її зі свого дому. Коли ж вона стала звинувачувати вас на вулицях і погрожувала вернути собі власними силами те, в чому їй відмовив закон, ви запровадили її до в’язниці, примусили її написати вам листа з перепрошенням і залишити Англію, щоб уникнути в’язниці та божевільні. Коли ж вона виїхала, вмерла, була забута, ви знайшли вихід собі, якого не могли знайти їй. Ви легко повернули собі тоді маєток, злодію й негіднику ви такий! Чи розповів він про це місіонерові, леді Сісілі, га?

Леді Сісілі (співчуваючи). Бідна жінка! (До сера Ґоварда). Невже ви не могли їй допомогти, Ґоварде?

Сер Ґовард. Ні. Ця людина не розуміє, що, бувши молодим адвокатом, я не міг досягти того, чого досяг, ставши генеральним прокурором, бо вона — невіглас. Але ж ви це розумієте. Ще можна почасти виправдати його матір — вона була неосвічена бразилійка, зовсім не знала англійського суспільства, кривда спричинилася до її божевілля...

Брасбаунд. Ваша оборона...

Сер Ґовард (рішуче перепиняючи його). Я не захищаюсь. Я закликаю вас скоритися законові.

Брасбаунд. Я так і маю вчинити. Закон Атлаських гір у руках шейха Сіді-ель Ассіфа. Він прибуде сюди за годину. Він суддя, так само, як і ви. Ви з ним можете розмовляти про закони. Він посилатиметься і на закон, і на пророків.

Сер Ґовард. Чи знає він, яка могутня Англія?

Брасбаунд. Він знає, що Магді вбив мого начальника Гордона, і що цей Магді вмер на своєму ліжку й опинився в раю.

Сер Ґовард. Тоді він також знає, що помста Англії настигне Магді.