Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)
- Автор: Ільюшин Ігор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Києво-Могилянська Академія
- Жанр: История
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)». Краткое содержание книги:
Як цілком слушно зауважував польський дослідник Р. Тожецький, Свірський, Стахонь, Чижевський і їм подібні особи були типовими представниками «кресової» громадськості, відповідальної за політику II Речі Посполитої у 1937–1939 рр. щодо зміцнення «польськості» на Сході. У нових умовах вони намагалися цю політику продовжувати. Чижевський навіть активно виступав проти ведення боротьби з німцями, оскільки вважав, що це лише на користь СРСР і посилює його шанси на захоплення східних польських територій[391].
Найкраще погляди «кресової» громадськості відображали два документи, що належали авторству В. Свірського. Перший має назву: «Загальний нарис відбудови Червенської землі та нормалізації внутрішніх стосунків по воєнних діях і окупаційному правлінню в 1939–1943 рр.» Па думку автора цього нарису, українська людність Червенської землі, тобто Східної Галичини, мала зазнати державної асиміляції. При цьому, як зазначалося в документі, слід було взяти до уваги довоєнний досвід у реалізації подібної програми, а також виправити допущені тоді помилки. Для того щоб Червенська земля назавжди залишилася невід ємною частиною Польщі, він пропонував «збільшити присутність на ній поляків». Автор підкреслював, що: «...ідеально було б мати тут 50% польського населення, але мусимо прагнути до того, щоб мати принаймні 35–40%, оскільки вже такий відсоток полегшить подальший процес асиміляції українців». Далі він наголошував на необхідності міцно пов’язати українську меншину з польською державністю та культурою і вбачав засіб для досягнення цієї мети у переселенні частини місцевих українців, насамперед, нелояльних до Польщі, на інші польські території або навіть за р. Збруч[392].
У іншому документі, що має назву «Українська проблема», автор приходив до таких висновків:
«1) Українці не можуть бути рівноправними і повновартісними громадянами Польщі.
2) Українці мають спільне з нами зацікавлення у розгромі Німеччини та в якомога більшому послабленні СРСР.
3) Разом з українцями ми зацікавлені у створенні об’єднаної, незалежної України.
4) Кордон буде встановлено залежно від історичних обставин, через плебісцит або мирні переговори.
5) Людність, яка зголоситься на користь однієї з держав, буде туди переселена.
6) Тільки на такій платформі можливе наразі щире порозуміння між обома народами, і в цьому запорука створення майбутньої федерації.
7) Досягнення такого порозуміння є найтерміновішою справою для обох країн»[393].
Аналіз обох документів свідчить про заперечення «кресовяками» будь-якої можливості створення для українців у повоєнній Польщі територіальної автономної одиниці. Українське самоврядування допускалося винятково в галузі культури і релігії. Той, хто бажав залишитися справжнім українцем, мусив виїхати з Польщі.
Подібним проектам та їхнім авторам у Національній раді протидіяли представники Селянської партії (СЛ) заступник Головного делегата уряду і голова Ради Олександр Бень, члени Делегатури уряду Зигмунт Залеський («Гнатовський»), Станіслав Пйотровський («Барика-Гадомський»), керівник Бюро інформації і пропаганди ГК АК полковник Ян Жепецький («Презес»). Наскільки протилежним був підхід до українського питання цих осіб, свідчить хоча б такий факт. Ще до створення Національної ради, у червні 1943 р., Пйотровський помістив у газеті «Наші землі східні» статтю на тему численності української людності в Польщі. У ній він подав цю численність на підставі українських джерел, підкреслюючи, що підрахунки Кубійовича є найдостовірнішими. Число українців, що називалося у статті, значно перевищувало ту цифру, яка містилася в польських джерелах. Коли газета потрапила до рук працівників Східного бюро, останні вирішили, що подібна стаття може дати українцям зайві аргументи на користь їхніх територіальних домагань, а тому червнево-липневий номер було негайно вилучено з обігу, а увесь наклад газети знищено[394].
391
Torzecki R. Polacy i ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej. — S. 265.
392
AAN. Notatka «Ogólny zarys projektu odbudowy ziemi Czerwieńskiej i normowania jej stosunków wewnętrznych, niezbędnych po działaniach wojennych i rządach okupacyjnych w latach od 1939 do 1943 rr.» z sierpnia 1943 r. — Sygn. 203/XV/45. — K. 37–42.
393
AAN. Referat «Zagadnienie ukraińskie» z sierpnia 1943 r. — Sygn. 203/XV/5. — K. 250–254.
394
AAN. Wyciągi z okresowych sprawozdań sytuacyjnych z Ziem Wschodnich przedstawianych władzom przez Biuro Wschodnie (ostatni kwartał 1942 r. — wrzesień 1943 r.). — Sygn. 202/II/51. — K. 123.