Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)
- Автор: Ільюшин Ігор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Києво-Могилянська Академія
- Жанр: История
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)». Краткое содержание книги:
Офіційна позиція польського уряду в українських справах після видання загальних декларацій про головні напрямки зовнішньої політики Польщі від 18 грудня 1939 р. і 24 лютого 1942 р. була відображена у постанові, ухваленій 25–27 березня 1943 р. на спільному засіданні Комітету міністрів і Комітету у справах країни. 31 березня 1943 р. постанову було затверджено на засіданні Ради Міністрів і у квітні передано Головному делегату уряду в окупованій країні та командувачу АК. З огляду на офіційний характер цього документа зацитуємо його цілком:
«1. Уряд визнає:
a) необхідність забезпечення українській людності в Польській державі всіх прав і фактичного її зрівняння у правах з поляками в політичний, культурній, мовній, господарській і суспільній площинах, зокрема через запровадження в Речі Посполитій широкорозбудованої системи органів територіального самоврядування, до воєводського рівня включно, з наданням законодавчих повноважень відповідним установам у вирішенні місцевих справ, що не підлягатимуть центральному законодавству;
b) уряд готовий гарантувати українцям опіку в питаннях культури з боку держави через надання необхідних дотацій, утворення українського університету у Львові, фінансову підтримку культурних закладів, таких, наприклад, як Товариство ім. Шевченка;
c) уряд готовий гарантувати свободу віросповідання представникам греко-католицької і православної церков;
d) уряд готовий провести земельну реформу на засадах національної справедливості в інтересах місцевої малоземельної польської й української людності;
e) уряд готовий по узгодженні з ПКП[378] видати відозву до української людності.
2. Уряд готовий з усією доброзичливістю розглянути запропонований українцями статут про самоврядування в межах Польської Речі Посполитої й очікує від створеної Делегатом уряду польсько-української комісії пропозицій у цій справі.
3. Уряд видасть інструкцію для відповідних інституцій у країні, а також для дипломатичних і консульських установ, аби вони на визначених вище засадах зав’язали контакт із представниками авторитетних українських кіл з метою:
а) одержання від українців декларації, яка засуджувала б радянські претензії;
b) зміни спрямованості української преси в інтересах українсько-польського поєднання;
c) створення спільного фронту боротьби проти німецьких окупантів;
d) організації спільної протидії новим імперіалістичним домаганням Радянської Росії;
e) запобігання усіляким взаємним ворожим виступам на завершальному етапі війни.
4. Уряд ПР:
a) докладе всіх можливих зусиль для удокомлектування Національної ради[379] двома представниками української людності зі Східної Малопольщі (Східної Галичини. — І. І.) і одним з Волині;
b) проведе пропагандистську кампанію з метою популяризації в польському й українському середовищах ідеї польсько-української співпраці;
c) працевлаштує в державному апараті певну кількість українців;
d) оточить опікою в питаннях культури й віросповідання солдатів української національності в польській армії.
Постанова уряду має характер загальної інструкції для переговорів з українцями, перебіг яких важко передбачити і застерегти докладними інструкціями.
Уряд очікує на телеграфний звіт про реакцію українських чинників у країні, узалежнюючи від нього публічне оголошення засад польської політики в українських справах у союзних нам державах»[380].
Запропонований документ цілком суперечив планам ОУН щодо створення УССД на всіх українських етнічних землях. Проте навіть така дуже поміркована програма польського уряду спричинила осуд з боку багатьох відповідальних за національну політику діячів Делегатури, які побачили в ній готовність «лондончиків» надати українцям територіальну автономію[381]. У цьому місці варто приділити особливу увагу тій польській інституції, діяльність якої значною мірою перешкоджала будь-якому порозумінню між представниками українського й польського суспільств.
378
ПКП — Політичний узгоджувальний комітет — дорадчий міжпартійний орган Делегатури уряду, члени якого колективно обговорювали та приймали рішення з усіх питань, пов’язаних з боротьбою проти окупантів. 15.VIII.1943 р. ПКП було перейменовано на КРП — Крайове політичне представництво, а 9.I.1944 р. — на Раду національної єдності. До його складу входили представники чотирьох найвпливовіших на польських землях політичних партій: Стронніцтва народового (народовці), Стронніцтва людового (людовці), Польської соціалістичної партії — Вольношч, рувношч, неподлеглошч — ВРН (соціалісти) та Стронніцтва праці.
379
Національна рада — створений поляками на еміграції орган, подібний до парламенту, який надавав допомогу у роботі урядові.
380
AAN. Uchwała Rządu w sprawach ukraińskich z 25–27.III.1943 r. a reakcja na niej czynników krajowych. — Sygn. 202/II/50. — K. 1.
381
AAN. — Sygn. 202/II/50. — K. 2–7.