Українське письменство
- Автор: Зеров Микола
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 966-500-019-5
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
Але разом з таким настроєм, що випливає з пізнання житєвих обставин, серце Франка широко одкрите жалощам і сумнівам, що коріняться в суб’єктивній оцінці своїх власних сил. Сумнів у собі, сором за себе — це другий мотив, друга (мінорна) нота, що поруч з першою і в такій самій мірі, як перша, проходить через усі поетичні твори Франка і особливо яскраво виявляється в «Буркутських стансах» («Ох, розстроєна скрипка, розстроєна») в «Мойсеї», в чудеснім плачі «На ріках Вавилонських» («На ріці Вавилонській і я там сидів»)…
От оця боротьба з собою, недовір’я до себе, щемлячий біль серця, — настрої, що дали психологічну основу для таких поем, як «Поєдинок», «Похорон», і єсть те нове, що вніс Франко в скарбницю світової лірики і що робить його великим поетом.
І якраз ці мотиви лірики Франка д. Єфремов обминає; а коли й спиняється часом на них, то робить це побіжно і неуважно, не показуючи дійсної глибини автора, якого сам дуже цінить.
Так, він не спиняється зовсім на аналізі «Зів’ялого листя», «Днів журби» (тоді як першій збірці «З вершин і низин» віддає дуже багато уваги), — словом, всіх тих поезій, де перед нами встає постать людини глибокої і талановитої, але «пошарпаної сумнівами, битої стидом».
Правда, сам Франко не надавав ніякого значення цим мотивам своєї лірики. Він писав:
І далі: «Я є мужик, пролог — не епілог» і т. д. Але коли самоозначення і самооцінка письменника була обов’язкова для критика?
Нам здається, що в інтересах повноти характеристики д. Єфремов повинен був би змалювати Франка не тільки поетом боротьби і контрастів, але і співцем зневіри й сорому. В даному разі можна провести повну паралель між Франком і його Мойсеєм. Франко не завше кликав до боротьби, до змагання за свої ідеали; часами знав він хвилини хитання, коли до нього, як до його героя, приступав Азазель, «темний демон одчаю».
Що торкається викладу, то праця відзначається всіма звичайними прикметами статей Єфремова: написана вона живо і красиво, читається легко.
Трохи неприємне враження справляє полемічний випад проти Горького і його моральної проповіді (очевидно, Горького того періоду, коли писались «Челкаш», «Мальва» і т. п.). Коли цей уступ і був до речі в першому виданні статті, то в другому він здається прикрим анахронізмом: ніцшеанська проповідь Горького оджила свій вік і давно вже нікого не хвилює.
Кінчаючи нашу замітку, щиро радимо читачам книжку Єфремова як талановито написану і поки що найповнішу характеристику Франка, повістяра і поета.
1913
Записки Українського наукового товариства в Києві. Книга XII{31}
Нова — XII книга Записок Київського товариства приносить чотири ширші публікації (розвідка Ор. Ів. Левицького про Василя Тяпинського, закінчення розвідки Л. Добровольського про різні варіанти народної леґенди про лицаря Михайлика, новознайдену поему Кухаренка, «Харко, запорозький кошовий» з коментарем І. М. Стешенка, останній розділ великої праці М. Порша про «Робітництво на Україні») і дві коротші статті (Ів. Каманіна «Походження Богдана Хмельницького» та Вад. Модзалевського «До історії коломийців у Гетьманщині»).
З них усіх чи не найбільший інтерес має новознайдена поема Кухаренка (так, принаймні, гадає д. Стешенко), автора популярних «Чорноморців» і щирого приятеля Шевченка, якому Кобзар присвятив свою «Москалеву криницю». Інтерес поеми полягає в тому, що вона дає нам ще один зразок тієї літературної форми, що з легкої руки Котляревського стала вельми популярною в українській літературі початку XIX століття — гумористичної, іноді навіть вульґарної поеми, з планом псевдокласичної епопеї, але новим, народним змістом.