Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Інакше кажучи, Україна відрізнялася від інших радянських республік тим, що була колонією європейського типу. Як наслідок — для вирішення проблеми подолання колоніальної спадщини потрібен був інший підхід. Як пояснював Волобуєв, із настанням пролетарської революції відносно відсталі колонії азійського типу могли досягти визволення тільки під керівництвом більш розвинених соціалістичних країн і ввійти до світової соціалістичної економіки лише через розвинену соціалістичну економіку. Таке економічне опікунство потроху добігло кінця, коли було підвищено економічний розвиток колишніх колоній азійського типу. Колишні колонії європейського типу, які вже здобули незалежність, як і Україна, могли ввійти в соціалістичний економічний комплекс лише на основі повної рівності з іншими учасниками. Той факт, що пролетарська революція була досі переможною тільки на території колишньої Російської імперії, створив хибне, як уважав Волобуєв, враження, ніби радянська економіка була єдиним російським економічним організмом, і ця помилка віддзеркалювалась у суперечності щодо питання, чи можна побудувати соціалізм в одній країні. Волобуєв твердив, що хоча можна розглядати Радянський Союз як одну країну, протиставляючи його як єдність решті світу, проте ставити так питання, коли мова про внутрішню економіку Союзу, неправильно, адже насправді світова економіка поділилася на дві частини: капіталістичну й соціалістичну. СРСР у своєму внутрішньому економічному житті був більше ніж просто країною: він був соціалістичною економічною системою, яка складалася з рівних національних економічних організмів. У межах цієї міжнародної соціалістичної співдружності завданням економічного розвитку стало прийти до відносної (Волобуєв наголосив на цьому слові) автаркії його частин. Така відносна автаркія за соціалізму була би заснована не на характерному для капіталістичних відносин антагонізмі, а на економічній співпраці серед рівних. Волобуєв вважав це абсолютно необхідним принципом. Він заохочував визнати той факт, що СРСР був не однією країною з відносно визначеними кордонами, а ядром майбутньої світової соціалістичної системи[619].
У той час, згідно з офіційною доктриною, Радянський Союз був добровільним союзом усіх соціалістичних держав. Аж до кінця Другої світової війни розвиток соціалізму ототожнювали з територіальним розширенням СРСР. Якщо хтось вірив у неминучість тріумфу соціалізму по всьому світу, то Радянський Союз мав стати зародком майбутнього соціалістичного світового устрою. Волобуєв лише зазначав, що він має діяти відповідно. Якщо хтось чекав на день, коли існуватиме, скажімо, радянська Франція, то не було б сенсу проводити для неї таку саму економічну політику, як і для Туркестану.
Волобуєв наголошував, що економічні відносини всередині СРСР мають здійснюватися таким способом, який відповідав би майбутньому Радянського Союзу як всесвітньої держави. Економічне розділення праці між країнами передбачало співпрацю відносно автаркічних національних економічних одиниць. До національних економік у межах СРСР треба було ставитись як до окремих цілісностей — потенційних, як у випадках колишніх колоній азійського типу, чи реальних, як у випадках України та Росії[620].
Все це дозволяло Волобуєву зробити практичні висновки з цього екскурсу в історію й теорію. П’ятирічний план, як він писав, уже передбачав для України швидший темп економічного розвитку, ніж для Радянського Союзу загалом. Будівництво Дніпрельстану, гігантського гідроелектричного комплексу, стало символом рішучості до соціалістичної перебудови економіки. Темп економічного розвитку не був проблемою. Але, як наполягав Волобуєв, треба було переглянути економічну політику, аби вона враховувала, що Україна — національна економічна єдність, перед якою постало завдання підготуватися до участі у світовій соціалістичній економіці, долаючи спадщину колишнього нераціонального економічного розвитку. Але часто економічні планувальники посилювали нераціональний елемент радянської економіки, будуючи нові фабрики на Уралі, хоча ту саму продукцію можна було виробляти дешевше й ближче до джерел сировини в Україні[621].
619
Там само. С. 190–193.
620
Там само. С. 193–194.
621
Там само. С. 194–214.