Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Те, що було далі, скидалося радше на образу, аніж на критику. Наступне видання «Більшовика України» (№ 4 за 29 лютого) засуджувало волобуєвщину в головній редакційній статті «В багні націоналізму». Погляди Волобуєва назвали свіжим варіантом національних ухилів Шумського, Хвильового та Максимовича, котрих склали докупи як представників національних шовіністичних прагнень українських куркулів та буржуазії. Критику радянської національної політики визначили як таку, що слугувала інтересам «націоналістичної контрреволюції». Волобуєв, за звинуваченням,
подає економічне обґрунтовання хвильовизму-шумськизму, обґрунтовання їхньої теорії боротьби двох культур, що її в свій час оголосив Лебедь у трактовці великодержавного російського шовінізму, обґрунтовує фактично потребу вийти Україні із Союзу, обґрунтовує теорію замкнутого господарства, критикує економічну політику партії в національному розрізі, проповідує боротьбу двох економік. Погляди Волобуєва не менш ворожі й чужі ленінській партії пролетаріяту, як і погляди Шумського та Хвильового. Погляди Волобуєва цілком і повнотою допомагають націоналістичній контр-революції, ллють воду на млин буржуазії, допомагають їй у боротьбі проти УСРР та СРСР[633].
Автор цього твердження не обтяжив себе працею замість голослівних звинувачень змістовно взятися за пояснення питань, що їх порушив Волобуєв.
На березневому пленумі КП(б)У, скликаному, щоб засудити більшість КПЗУ за підтримку Шумського, Каганович сам засудив Волобуєва за, як висловився генеральний секретар, «глибоко фальшиві, неправильні, шкідливі та ганебні відповіді», на питання про природу СРСР та про створення «куркульської ідеології», спрямованої на «ліквідацію монопольної торгівлі, отже, ліквідацію диктатури пролетаріату»[634]. Будь-який збіг у поглядах Волобуєва й тому, якими ці погляди виставляв Каганович, здавався випадковим.
«Більшовик України» присвятив велику частину свого випуску критиці Волобуєва. Л. Перчик заявив, що «основне в теорії радянської економіки тов. Волобуєва — це економічний націоналізм, що підкопується під єдність економіки СРСР». Крім поверхової критики Волобуєвської методології, у тексті Перчика була згадка «про наївний теоретичний „блок“ Волобуєва з троцькізмом, що його вже висвітлив був тов. Річицький» та про хибне розуміння поглядів Леніна на економічну єдність СРСР[635].
Євген Гірчак, який ніколи не розгублювався, перераховуючи ідеологічні помилки інших, уклав список зі щонайменше одинадцяти прикладів ідеологічного відступництва в працях Волобуєва. Він їх означив так:
1) Протиставлення України сьогоднішнього часу, цеб-то Радянської України — Україні, коли вона перебувала в стані колонії колишньої російської імперії. Це протиставлення робиться в такому світлі, що стан колоніяльної України є кращий за стан Радянської України.
2) Заперечення того наявного факту, що Жовтнева пролетарсько-соціялістична революція здійснила свої кличі національного визволення пригнічених націй, в першу чергу, України.
3) Обґрунтування теорії про конечність і необхідність виходу Радянської України із Союзу Радянських республік.
4) Протиставлення Радянської України иншим Республікам Союзу, в першу чергу РСФРР.
5) Обґрунтування теорії боротьби двох економік — української і російської.
6) Нерозуміння природи й сути Союзу Радянських Республік.
7) Заперечення існування української державности та економічної, політичної й культурної консолідації Радянської України.
8) Обвинувачення усієї партії ВКП(б) і КП(б)У в збоченнях та ухилах в національній політиці в бік великодержавно-російського шовінізму.
9) Розпалювання національної ворожнечі між робітниками Росії та України.
10) Збочення в бік троцькизму в питанні про будування соціялізму в одній країні.
11) Збочення в бік троцькизму в питанні про загрозу «національної обмежености»[636].
Варто звернути увагу на ці звинувачення, адже вони дуже добре розкривають те, що сприймалося в Радянському Союзі як аргумент. Насамперед, Волобуєв не стверджував, що Україні жилося краще за старого режиму, ніж на час написання його праці; він не наводив прямих порівнянь, а його цифри показували, що Україну за радянської влади трішки менше експлуатували, ніж до того, хоча ця зміна не була значною. Як-не-як Волобуєв у своїх твердженнях спирався на точні дані, а його опонент, проголошуючи, що аргумент був неприйнятним, жодним чином не спростовував його. Волобуєву також не йшлося про питання, чи надавала революція ключ до національного визволення. Він радше вимагав, щоб було визначено відмінності між різними типами колоніалізму, та говорив про вади радянської економічної політики щодо України. Як подолати спадщину колоніалізму — це було політичне питання, яке й вирішувала резолюція XII з’їзду партії про зміни в політиці, і цим непрямо було визнано, що попередня політика була невідповідною. Волобуєв не ставив під сумнів цінність рішень XII з’їзду, але стверджував: вони не засвідчили усвідомлення партійців, що Україна — не така країна, як, наприклад, Туркестан, і що її відмінність має відповідно відображатися в політиці. У кожному разі, піддавати сумніву універсальну застосовність політики XII з’їзду — не більшою мірою «не по-більшовицьки», аніж для самих більшовиків визнати на тому самому з’їзді, що попередня політика була хибною.
633
В багні націоналізму. Більшовик України. 1928. № 4. С. 3–11. Цитата зі с. 10.
634
Каганович, Я. Розлам в КПЗУ і національна політика КП(б)У. Більшовик України. 1928. № 6. С. 20.
635
Перчик, Л. Найновіша «теорія» радянської економіки. Більшовик України. 1928. № 6. С. 51–59. Цитата зі с. 52.
636
Гірчак, Євген. Платформа українського націоналізму. Більшовик України. 1928. № 6. С. 29.