Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933
- Автор: Мейс Джеймс
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий Дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-31-7
- Переводчик: Максим Яковлєв
- Жанр: История
Электронная книга - «Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933». Краткое содержание книги:
Попри всю готовність думати в категоріях українських економічних інтересів та обстоювати їх, все-таки були вагомі підстави вважати, що радянську Україну експлуатують. Виникало питання субвенцій, тобто субсидій, без яких місцеві бюджети не можна було збалансувати. З розрахунку на душу населення ці субвенції були вищими в РСФРР, ніж в Україні. Оскільки гроші на субвенції бралися з податків, зібраних по Союзу, а українські платники податків платили до всесоюзного бюджету ті самі податки, що й усі інші, саме українські платники опосередковано субсидіювали місцеві урядові витрати у Великоросії'. Ще більш кричущим був той факт, що ці субвенції йшли переважно на фінансування освіти, культури та соціальних потреб, тоді як в Україні такі витрати на душу населення стали набагато нижчими за дореволюційний рівень в абсолютних показниках та у порівнянні з показникам та витратами в Росії[603].
Ще 1925 року О. Попов показав, що радянська Україна давала СРСР суттєво більше, ніж отримувала від нього у вигляді видатків Союзу, і що радянська Україна віддавала більшу частку Союзу, ніж колись царській Росії[604]. Хоча Попов твердив, що Україна й справді мала сплачувати більше до бюджету, ніж Росія, бо її економіка була багатша, інші з ним не погоджувалися[605].
Найсерйознішим доказом економічної експлуатації України Росією було перенесення значної частини отриманих в Україні прибутків до Росії. За даними дослідження Віктора Доброгаєва, молодого викладача та економіста, що публікував статті з бюджетних питань у «Хозяйстве Украины», 20 % прибутків радянської України було спрямовано в інші частини Союзу в період із 1924-го по 1927-й[606]. Попри всю антиімперіалістичну риторику Радянського Союзу, це був яскравий приклад імперіалістичної експлуатації. Справді, видання «Нова Україна», що виходило друком у Празі, писало: дані Доброгаєва свідчать, що Україна насправді є московською колонією, яку найвідвертішим чином експлуатують[607].
Про життя Волобуєва відомо мало. Зазвичай припускають, що він був маловідомим викладачем або економістом[608]. Насправді він очолював Головполітосвіту[609], величезний філіал Наркомату освіти УСРР, який відповідав за навчання всіх дорослих, за вечірні школи тощо[610]. Стаття, котру Волобуєв опублікував 1923 року, доводить, що він одночасно економіст та педагог[611]. У кожному разі він був високопосадовцем, і його погляди відповідали поглядам значної частини політичної еліти.
603
У 1924–1925 роках 5,7 % видатків місцевих бюджетів у РСФРР покривалися із субвенцій, тоді як в Україні покривалося лише 3,8 % видатків місцевих бюджетів. Показники з видатків на душу населення в регіонах, які фінансувалися переважно із субвенцій, були такими:
Слід зауважити, що під категорією «Инші культ. соц. потреби» широко розуміли різні речі включно з витратами на ветеринарів, агрономів та міліціонерів. Цитовано за: Киянин. На Україні. Нова Україна. 1926. № 1–2. С. 122. Оригінальне джерело: Ржевусский. Роль субвенций в местном бюджете Украины. Украинский жономист. 1925. № 211. 16 сентября.
604
Відсоткові показники внесків України до всесоюзного бюджету та одержання витрат із нього було виведено за допомогою двох різних джерел. Перше джерело за даними економіста Раєвського:
Різні дані Бюджетно-фінансової комісії Держплану формують аналогічні висновки:
Показники щодо загального повернення коштів із бюджету до України та її внесків до бюджету порівняно з часами царизму такі:
Попов, О. Народне господарство України та Радянський Союз. Життя і революція. 1925. № 8. С. 65–66.
605
У тексті Попова немає твердження про те, що «Україна й справді мала сплачувати більше до бюджету, ніж Росія». Щоправда, Попов вказує, «що ажніяк не можемо ми стояти на принципі do ut des — нам, мовляв, мають повертати все те або в тій пропорції, що добуто на нашій землі», з чого, можливо, Мейс і зробив такий висновок. Попов справді наголошував, що головне — творення передумов «соціалістичного господарства». Тому «інтерес цілого, інтерес Радянського Союзу, в межах якого ми почали комуністичне будівництво, має підпорядковувати собі всі часткові цілі і стремління». Однак саме з огляду на економічний інтерес усього СРСР він наполягав на суттєвому збільшенні фінансування України: «українське народне господарство повинно діставати фінансову допомогу (звичайно з ресурсів, що добуваються з його ж таки джерел) у всякому разі не меншу, ніж то відповідає його промисловості в Союзі». За його підрахунками українська промисловість — це 25–35 % союзної, натомість Україна отримувала 16–18 %. — Прим. наук. ред.
606
Holubnychy, V. The Views of M. Volobuyev and V. Dobrohaiyev and Party Criticism. Ukrainian Review. № 3. 1956. P. 6. (Якщо звернутися до джерела, тобто статті Доброгаєва, то для періоду 1923/24-1926/27 господарських років («господарський» рік починався 1 жовтня) він називає інші цифри — від 20 % (у 1923/24) до 30, або, як він пише, 1/3 (у 1924/25) всіх отриманих в Україні прибутків ішло за її межі (див. у: Доброгаев В. Проблема финансового баланса Украины. Хозяйство Украины. 1927. № 2. С. 86). Всеволод Голубничий, на якого й дає покликання Мейс, чомусь вказав лише найменшу цифру. Варто також зазначити, що Волобуєв у своїй статті, посилаючись на Доброгаєва, акцентує увагу саме на вилученні з України у 1924/25 році 1/3 усіх її прибутків. — у дужках прим. наук. ред.)
607
Власенко, Е. Фінанси України. Нова Україна. 1927. № 12. С. 20.
608
Holubnychy, V. The Views of M. Volobuyev and V. Dobrohaiyev and Party Criticism. Ukrainian Review. № 3. 1956. P. 5.
609
Насправді Михайло Волобуєв не був очільником Головполітосвіти (Головного політико-освітнього комітету при Наркоматі освіти), але, як дослідив Юрій Шаповал, він належав до Колегії Головполітосвіти, а в 1927 був заступником її голови Детальніше див. тут: «Я помилявся, взявши на себе провину…» До 90-річчя М. С. Волобуєва-Артемова. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 1994. № 1. — Прим. наук. ред.
610
Krawchenko, Bohdan. The National Renaissance and the Working Class in Ukraine During The 1920s. (Unpublished paper, Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1982.) P. 30n.
611
Волобуєв, M. Організація праці. Радянська освіта. 1923. № 1. С. 20–24, як цитовано в: Див. посилання вище.