Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Чому всі так не люблять Інсмут? Знаєте, юначе, я б вам порадив не надто дослухатися до того, що кажуть люди. Вони тут довго запрягають, але вже як запряжуть, то не зупиниш. Про Інсмут розказують багато чого — а ще більше перешіптуються — мабуть, не менше як останніх сто років, мені здається, його не так недолюблюють, як бояться. Їх послухати, то просто сміх бере. Є історії про те, як старий капітан Марш водився з дияволом і приносив його бісенят із пекла до Інсмута, аби вони тут пустили коріння, або про поклоніння сатані й страшні жертвоприношення десь біля пристані; кажуть, те місце знайшли 1845 року або щось близько того, але я сам із Пентона, що у штаті Вермонт, і такі балачки ніколи не схвалював.

Ви б почули, що розказують місцеві старожили про чорний риф біля узбережжя — його ще називають Рифом Диявола. Як правило, він стирчить із води, а якщо занурюється, то не дуже глибоко, та все одно його не можна назвати островом. Подейкують, що на цьому рифі інколи збирається ціла ватага дияволів — вилежуються там або швендяють туди-сюди біля печер у верхній його частині. Це здоровецька і грубезна штука десь так за милю від берега. Бувало, повертаючись додому, моряки робили великий гак, аби тільки близько не підходити до нього.

Однак лише ті моряки, що родом не з Інсмута. Вони мали зуб на старого капітана Марша буцімто через те, що той серед ночі під час відпливу інколи приставав до того рифу. Може, так воно і було, оскільки це — вельми цікаве місце, де він міг шукати піратські скарби, а може, щось таки і знайшов; проте люди кажуть, що він там злигався з дияволами. Тож, як на мене, саме через капітана Марша острів має таку лиху славу.

Це було ще до великої епідемії 1846 року, коли евакуювали більше половини жителів Інсмута. Тоді ніхто не второпав, звідки взялася та зараза, скоріш за все, з Китаю або ще звідкілясь привезли моряки. Загалом вийшла кепська справа — почалися бунти й усілякі паскудні речі, хоча за межі міста це й не вихлюпнулось, і після цього Інсмут лишився у жахливому стані. Люди пішли з міста і назад не повернулися, зараз лишилося, мабуть, душ триста-чотириста, не більше.

Але насправді, як я розумію, люди так поводяться через расову неприязнь, і мушу зізнатися — я їх не засуджую. Та я сам ненавиджу інсмутських, і ноги моєї ніколи не буде в їхньому місті. Ви і самі, мабуть, знаєте — хоча, судячи з акценту, ви будете із заходу — які справи нерідко крутили наші моряки з Нової Англії у підозрілих портах Африки, Азії та південних морів, і яких чудернацьких людей вони часом привозили із тих місць. Мабуть, чули про чоловіка із Салема, що повернувся додому з дружиною-китаянкою, а ще, може, чули, що біля Кейп-Коду поселилися вихідці з Фіджі.