Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Саме з цих солдатів і вцілілих офіцерів було сформовано польську дивізію. Для неї знайшлося і продовольство, й обмундирування, і зброя. Норми постачання було встановлено точнісінько як для радянських гвардійських дивізій.
Незабаром польську дивізію було розгорнуто в корпус, потім — у 1-шу польську армію. Офіцерів чомусь бракувало, і товариш Сталін щедро ділився командними кадрами. У жовтні 1944 року в складі польських частин воювало 11513 радянських офіцерів і генералів.
1945 року в Війську Польському було дві армії (1-ша і 2-га), танковий корпус, авіаційний корпус та інші частини.
І знову ж таки знайшлися в товариша Сталіна і найсучасніші літаки (Як-3, Іл-2, Пе-2), і найсучасніші танки, (ІС-2 і Т-34–85).
6
Контроль над польською армією було організовано досить просто: молодих польських офіцерів готували радянські військові училища, акцентуючи увагу на політичну благонадійність. А на вищих посадах польських офіцерів і генералів планомірно й наполегливо витісняли офіцери та генерали Червоної Армії.
Приклади:
9 травня 1938 року було заарештовано начальника штабу 19-го стрілецького корпусу Червоної Армії комбрига Владислава Вікентійовича Корчиця. Він перебував під слідством до 20 січня 1940 року. В офіційних документах того часу зазначали, що слідство було «із застосуванням заходів фізичного впливу». Тобто з биттям гумовим шлангом, припіканням п’ят на електричній плитці, спилюванням зубів напилком. Голод, холод, переповнені смердючі камери, стусани від вертухаїв — такий собі безкоштовний додаток.
Генерал-майор В. В. Корчиць
А це — Начальник Генерального штабу Війська Польського В. Корчиць
У січні Владислава Корчиця було випущено з катівень НКВС і відновлено в лавах незламної та легендарної Червоної Армії. У травні 1940 року під час переатестації вищого командного складу комбриг Корчиць отримав звання полковника. Тобто був опущений на щабель нижче від свого колишнього рівня.
З перших днів війни полковник Корчиць успішно командував 245-ю стрілецькою дивізією. 4 серпня 1942 року отримав звання генерал-майора. У вересні 1942 року призначений заступником командувача 34-ю армією, у грудні — начальником штабу 1-ї ударної армії.
У квітні 1944 року генерал-майор Корчиць одержав наказ прийняти посаду начальника штабу 1-ї Польської армії. У вересні того самого року він став начальником штабу Війська Польського. 27 жовтня 1944 року отримав звання генерал-лейтенанта і посаду командувача 1-ї Польської армії.
З 1 січня 1945 року Корчиць — начальник Генерального штабу Війська Польського.
11 липня 1946 року постановою Ради Міністрів СРСР № 1545 він отримав звання генерал-полковника. Постанову підписав голова Ради Міністрів СРСР, Генералісимус Радянського Союзу товариш Йосип Віссаріонович Сталін.
Начальником Генерального штабу Війська Польського генерал-полковник Корчиць залишався до 18 січня 1954 року. Усі три генеральські звання присвоювали постановами уряду СРСР. Усі три постанови підписані власноруч Сталіним. 1954 року генерал-полковник Корчиць повернувся до Радянського Союзу та звільнився в запас.
Ще приклад.
1938 року майора Станіслава Гіляровича Поплавського було відраховано з лав Червоної Армії та призначено директором свинарського господарства «Культура».
Навмисне не вигадаєш: свиняча культура.
1939 року Поплавського повернено до армії та призначено начальником оперативного відділення штабу 162-ї стрілецької дивізії. Під час війни командував полком. У січні 1942 року підполковник Поплавський отримав у командування 185-ту стрілецьку дивізію. Того самого року він став полковником, 14 лютого 1943 року — генерал-майором. У червні 1943 року отримав у командування 45-й стрілецький корпус.
У вересні 1944 року генерал-майора С. Г. Поплавського було призначено командувачем 2-ї Польською армії, потім — командувачем 1-ї Польської армії. Того самого року отримав звання генерал-лейтенанта. 1945 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після Другої світової війни Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Поплавський був командувачем сухопутних військ Війська Польського, заступником Міністра національної оборони Польщі.
11 липня 1946 року тією самою постановою Ради Міністрів СРСР № 1545 за підписом Сталіна Поплавський отримав звання генерал-полковника.
З 1947 року — депутат польського Сейму, з 1949 року — член Центрального комітету ПОРП.