Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
23 листопада 1939 року на базі 106 стрілецької дивізії почалося формування фінського корпусу. Командир корпусу — комдив Червоної Армії Аксель Мойсейович Анттіла. Комісар корпусу — бригадний комісар Філіп Іванович Єгоров. Начальник штабу — комбриг Федір Миколайович Романов.
Корпус мав стати ядром армії ФДР — Фінляндської Демократичної Республіки.
Республіки такої ще не було, але товариш Сталін уже підготував для неї уряд, каральні органи та збройні сили.
Головою уряду ФДР та міністром закордонних справ товариш Сталін поставив секретаря Виконкому Комінтерну товариша Отто Вільгельмовича Куусінена.
Посаду Міністра внутрішніх справ ФДР обійняв товариш Туурі Лехен.
У 1925–1926 роках товариш Лехен під агентурним псевдонімом Лангер нелегально працював у Німеччині, готував збройне повстання пролетаріату не лише Німеччини, але й Чехословаччини та Австрії.
1927 року товариша Лехена було призначено начальником Центральної військово-політичної школи Комуністичного Інтернаціоналу. Школа готувала диверсантів із багатьох країн світу. Головний напрям підготовки — силове захоплення влади у разі виникнення сприятливих обставин.
У час громадянської війни в Іспанії товариш Лехен обіймав посаду начальника штабу інтернаціональної бригади, воював у складі диверсійного корпусу, яким командував такий собі Ксанті, тобто полковник радянської військової розвідки Хаджі-Умар Джіорович Мамсуров. У цій розповіді ми його вже зустрічали на Тоцькому полігоні, де він під час навчань виконував обов’язки начальника розвідки фронту «східних».
1939 року товариш Сталін призначив запеклого радянського шпигуна й диверсанта товариша Лехена Міністром внутрішніх справ Фінляндської демократичної республіки.
Міністром оборони та командиром 1-го корпусу ФДР став генерал-лейтенант Народної армії Фінляндії (одночасно — комдив Червоної Армії) Аксель Мойсейович Анттіла.
У що ж нарядити бійців армії ФДР?
Проблем не виникло. Червона Армія захопила багату здобич у Польщі. У тому числі мобілізаційні склади Війська Польського. Бійців ФДР одягли в польські шинелі, споровши знаки розрізнення та замінивши їх на щойно вигадані.
Тільки-но товариш Сталін таємно сформував уряд ФДР на чолі з товаришами Куусіненом, Лехеном і Анттілою, тільки-но товариш Ворошилов сформував корпус для звільнення Фінляндії, тут-таки з фінської території, як на замовлення, прилетів снаряд і вибухнув на нашій землі!
— От ви як! — сказав товариш Сталін. — На Радянський Союз напасти вирішили! Так отримуйте ж удар у відповідь!
Умить було оголошено, що народи Фінляндії повстали, що повсталі сформували свій уряд і армію, що вони ведуть боротьбу за звільнення Фінляндії від ярма капіталістів.
Голова уряду ФДР товариш Куусінен звернувся до уряду Радянського Союзу за допомогою. Було підписано договір про взаємодопомогу. Причому глава ФДР товариш Куусінен, забувши, що тепер він не номенклатурний працівник ЦК ВКП(б), а голова вільної суверенної держави, розписався на договорі літерами російського алфавіту.
Голова уряду ФДР Куусінен (за столом) і Голова Ради Народних Комісарів СРСР Молотов (перший ліворуч) підписують договір про взаємодопомогу
Червона Армія простягнула руку дружби повсталому народові Фінляндії...
У Фінляндії вийшла запинка. Звільнення зірвалося.
Але цікаво подивитися на те, що робили герої цієї історії 22 червня 1941 року.
Колишній міністр оборони ФДР генерал-майор Анттіла став заступником командира 34-го стрілецького корпусу 19-ї армії.
Це був найпотужніший стрілецький корпус Червоної Армії — п’ять дивізій, включно з однією гірськострілецькою. Командував корпусом генерал-лейтенант Р. П. Хмельницький генерал для особливих доручень Маршала Радянського Союзу Ворошилова. Корпус у складі 19-ї армії таємно висувалися на найвиграшніший напрямок прийдешньої визвольної війни — румунський. 19-ю армією командував генерал-лейтенант І. С. Конєв.
Колишній міністр внутрішніх справ ФДР товариш Туурі Лехен у травні 1941 року очолив диверсійно-розвідувальну мережу НКВС у Карелії та на Балтиці.
Колишній глава уряду та міністр закордонних справ ФДР товариш Отто Куусінен 940 року був призначений заступником голови Верховної Ради СРСР, у лютому 1941 року отримав звання члена ЦК ВКП(б). 16 жовтня 1952 року він став членом Президії ЦК КПРС. Одразу ж після смерті Сталіна звідти його вигнали. Але 29 червня 1957 року він отримав посаду секретаря ЦК КПРС і члена Президії ЦК КПРС. Куусінен помер на бойовому посту у віці 82 роки.