Піонери або Біля витоків Саскуеханни

Від того дня до кінця квітня погода була мінлива. Часом у долину закрадався подих весняного повітря, вкупі з життєдайним сонячним теплом намагаючись пробудити поснулі соки. Але наступного дня над озером пролітав пронизливий північний вітер і знищував на своєму шляху все те, чого зуміли досягти його ніжні суперники. Кінець кінцем сніг, однак, розтанув і зазеленіли вруна пшениці на полях, поцяткованих чорними пнями — рештками могутніх колись лісових велетнів. Де було можна застосувати плуг, люди розорювали нові ділянки, й над кленовими гаями більш не в'юнилися димки від багать цукроварів. Озеро вже не блищало гладенькою крижаною поверхнею, але темний ніздрюватий лід ще вкривав його води. Величезні зграї диких гусей тяглися з півдня, кружляли над озером, шукаючи, де б спочити на чистій воді, й, не знайшовши, летіли далі на північ, сповнюючи повітря тужними безладними криками, ніби нарікали, що природа така забарна.

Протягом тижня озером Отсего неподільно володіла пара орлів. Вони влаштувалися посередині крижаного поля й пильно охороняли свої володіння. Зграї перелітних птахів не наважувалися летіти над озером і звертали до горбів, під захист лісу, а орли зневажливо дивилися на них, підвівши білі лисі голови. Але зрештою і ці повелителі пташиного світу були позбавлені своїх володінь. Там, де в озеро впадав потічок, утворилась велика ополонка, і південні теплі вітри, що тепер вільно гуляли по долині, зробили свою справу: край крижаного поля відколовся від берега, воно повільно рушило на північ і після тривалої боротьби з хвилями й вітром тріснуло, розсипавшись на окремі крижини, що попливли за течією. Коли останній шмат льоду щез удалині, орли піднялись до хмар, а на воді затанцювали веселі білі баранці, ніби святкуючи визволення з полону, який тривав довгі п'ять місяців.

Наступного ранку Елізабет прокинулася від веселого щебетання ластівок, які сварилися навколо годівниць, припасованих над її вікном, і ч вигуків Річарда, бадьорих і життєрадісних, як голоси весни:

— Вставайте, вставайте, прекрасна моя леді! Над озером кружляють чайки, а в небі — сила-силенна голубів: вони не лишили навіть шпарини, крізь яку могло б проглянути сонце! Прокидайтеся, прокидайтеся, ледарки! Бенджамін уже приготував зброю, і ми чекаємо лише вас, от поснідаємо і — в гори, полювати голубів!