Антирадянські історії

Я давно не дивлюся російського телебачення, тільки у разі потреби, виключно в дослідницьких цілях. Десь у середині 1990-х років раптом виявив, що на зміну вождеві світового пролетаріату і дорогому Лєоніду Ільїчу на екранах телевізорів з’явилися інші фільми — про «бригади», «ментів», «брат за брата», «реальних пацанів» та інший ширвжиток. У ньому блатного і кримінального жаргону виявилося більше, ніж мови Пушкіна та Достоєвского, якою у Росії, як і раніше, намагаються хизуватися. Росія міцно й надовго впадала у кримінальний романтизм — у політиці, економіці, культурі. Бути блатним, який уміє «ботать по фенє», виявилося не просто приємно, а й необхідно.

Остання подія взагалі була б надзвичайною, якби відбулася у нормальній країні. «Міхась» отримав від Путіна іменний годинник «Президент». Путін — це президент РФ, «Міхась» — кримінальний авторитет Сєрґєй Міхайлов, один із засновників Солнцевського організованого злочинного угруповання (ОЗУ), який сидів ще при СРСР, а потім його неодноразово затримували то в Чехії, то в Швейцарії. Зараз «Міхась» легалізований кандидат юридичних наук (!), професор. Там само поруч «Тайванчік», Алімжан Тохтахунов, який зараз називає себе «меценатом», друг уже покійного «Япончіка», Вячеслава Іванькова, який, своєю чергою, був у друзях теж уже покійного «Дєда Хасана» (Аслана Усояна). Якщо простежити дружні взаємини авторитетів, то там й Іосіф Кобзон, і багато інших відомих росіян. До речі, на похоронах «Япончіка» несли державний російський прапор.

Після розпаду СРСР кримінальний світ «розквітнув» і легалізувався. Перебудова, ініційована КПРС, була сприйнята кримінальним світом як керівництво до дії, і ще наприкінці 1980-х років з’явилися перші організовані злочинні угруповання. Крім «солнцевських», з’явилися «кемеровські» «кунцевські», «подольські», «одінцовські», «таґанські», «любєрецькі», «долґопрудненські» і «відновські». На пострадянському просторі кримінал, представлений «злодіями в законі», які жили «по понятіям», почав перетворюватися в респектабельну частину суспільства з розгалуженою мережею філій та відділень. Зі зникненням «залізної завіси» кримінал став інтернаціональним і в разі розбірок авторитети на якийсь час зникали, «гублячись» у європейських країнах. Як і в СРСР, коли КДБ контролював кримінальне співтовариство, правонаступницею стала ФСБ, тісно сплітаючись з ОЗУ надаючи взаємні послуги одне одному. Як і КДБ, який, своєю чергою, в період створення ЧК і ОҐПУ переймав досвід царської охранки, що мала свої підходи й інтереси до кримінального співтовариства.