Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
З художнього погляду твори «лєнініани» не мають жодної цінності. Було встановлено кілька типових поз вождя, а вже їх неухильно дотримувалися маститі ливарники чи самодіяльні бетонщики. Здебільшого скульптури були однакові — у лівій руці кашкет, права рука може бути піднята на рівні плеча, в русі, що вказує сторону, в якій комунізм. Коли рука була опущена, радянські люди пошепки жартували — «він сам розчарувався в комунізмі, махнув рукою». Майже завжди Лєніна зображували в пальті, інколи в піджаку. В Кемерово встановлено невеликий пам’ятник роботи Льва Кєрбєля, що зображує вождя, який стоїть у запахнутому по-жіночому на лівий бік короткому пальті.
Інколи скульптори намагалися внести новизну у пропагандистський стандарт образу вождя. У Ялті, Нижньому Таґілі, Великому Устюзі й Тамбові Лєнін стоїть на величезній земній кулі. У казахському місті Ауліє-Ата він також на кулі, але чомусь у вигляді бюста, встановленого на табурет. У Москві, Ташкенті й у Приморському краї Лєніна ставили на залізничну дрезину. Були створені постаменти, що нагадують великий болт із бетонної спіралі. Або стели з установленим угорі бюстом вождя, через що він виглядав тарганом на ринві. Постаменти прикрашали національними орнаментами, як, до прикладу, в Туркменистані.
Ідеологічне підґрунтя цих численних бовванів очевидне. Білоруський кінорежисер Юрій Хащєватскій вважає, що розтиражований мільйонними екземплярами образ Лєніна мав замінити населенню звичні образи-ікони та змінити предмет поклоніння — з Ісуса, апостолів і святих на «світлі образи» Лєніна та членів його Політбюро, а потім й інших комуністичних керівників. Так радянська влада намагалася вибити з населення віру в Бога, замінивши його бетонним Лєніним. Відмінність тільки в тому, що молитви передавалися з покоління в покоління, а твори Лєніна чи Сталіна читали примусово та й то тільки як необхідний предмет в інститутах і університетах. Проте ритуал поклоніння був обов’язковою частиною церемонії одруження, прийому в піонери або під час радянських свят. Покладали квіти, виголошували клятви, поклонялися.
Лєнінопад — природне бажання позбутися тоталітарної ідеології. Запевняння, що ці пам’ятники — частина історії, від лукавого. Хоча варто погодитися, що кривава частина історії — також історія. Як на мене, десь треба залишати пам’ятники, в затишних місцинах, на лісовій галявині або далеко в степу, але з обов’язковим написом на постаменті — «пам’ятник засновникові держави, який знищив десятки мільйонів людей». До ніякого «світлого майбутнього» крім переслідувань, репресій, убивств та голодоморів, цей вождь так і не привів. Залишати бовванів у містах і селищах — те саме, що вішати на стіну свого помешкання портрети вбивць своїх батьків і грабіжників свого будинку. Пам’ятників гідні тільки ті люди, які зробили свій внесок у прогрес, а не в деградацію.
Р.S. У Грузії, як і в балтійських країнах — Литві, Латвії та Естонії, ухвалені закони, що забороняють розповсюдження радянської символіки.
СОЦІОЛОГІЯ ПРОПАГАНДИ
Аналітичний Центр Юрія Левади («Левада-Центр») оприлюднив результати соціологічного дослідження щодо довіри Владімірові Путіну. Згідно з опитуваннями (вересень 2014 року. — Авт.), якби вибори президента Росії відбувалися в найближчу неділю, за Путіна проголосували б 87 % росіян. Це новий історичний рекорд, що на п’ять пунктів перевищує липневий цього ж року показник, коли за очільника держави готові були проголосувати 82 % громадян.
Водночас у Державній Думі з’явилася нова ініціатива — заснувати 7 жовтня «День ввічливих людей» на згадку про події, коли російські військові окупанти захопили український півострів Крим. Збіг по-російськи не випадковий, 7 жовтня — день народження Путіна. Результат й ініціатива неймовірні та абсурдні настільки, що цілком резонно постає запитання — росіяни справді збожеволіли чи їхня думка відображає ментальну катастрофу?
Соціологія — досить точна наука, яка допомагає політикам визначити громадську думку, потрібну для коректування політичних, соціальних та економічних програм. Оґюст Конт увів у науковий обіг поняття «соціологія» ще в 1832 році, пояснюючи під соціологією спостереження, досвід і порівняння, що адекватні новому соціальному порядку індустріального суспільства. Дивно, але навіть основоположники комунізму високо цінували соціологію, і не лише Карл Маркс, а й Лєнін. Хоча, як це прийнято, комуністи-теоретики і комуністи-практики відрізняються, як хризантема від цвітної капусти. Через роки і засновник радянської держави вирішив, що ліпше відмовитися від соціології на користь авторитарної форми управління, коли дізнаватися думку людей уже нема потреби.