Антирадянські історії

Путіну не вдалося свого часу створити в Грузії «п’яту колону», використовуючи той самий улюблений привід про «захист росіян». Грузинські росіяни воювали проти російської армії, і в списку 170 загиблих числяться — капрал Тамаз Нікітін з 2-ї піхотної бригади та молодший сержант Васілій Смірнов — із 3-ї піхотної бригади. І це тільки ті герої, у яких батьки були етнічними росіянами, і невідомо, у скількох були матері-росіянки. Або українки, або осетинки, або абхазки. У Грузії прізвище не важливе, якщо ти говориш грузинською і є професіоналом. Як колишній міністр освіти Грузії Дмітрій Шашкін або нинішній міністр охорони здоров’я Грузії — Давид Сергієнко.

Але Путін все-таки спробував використати «російську проблему». Під час війни в 2008 році, 14 серпня, телеканал «Россия» показав репортаж про те, як російські військові, які окупували Зуґдіді, «врятували 14 росіян». Текст репортажу телеканалу «Росія» своєю брехнею неабияк шокував жителів Грузії: «Абхазька столиця прийняла першу групу російських біженців з грузинського Зуґдіді. Вони вимушені були покинути свої будинки через утиски і знущання з боку місцевої влади. Це ще один сумний підсумок конфлікту, розв’язаного Грузією кілька днів тому. Біженцям із Грузії сьогодні й не віриться, що чують вони море, а не кулеметні черги по своїх будинках. Мешканці Зуґдіді — росіяни за національністю, але їм забороняли навіть говорити рідною мовою. Ввірвалися в їхні квартири і погрожували».

Про «врятованих росіян» репортажі показали, крім телеканалу «Россия», багато російських національних каналів — Перший канал, канал «Звезда». Через шість місяців, у лютому 2009 року, одна із «врятованих» російською армією, Олеся Нікобенко, втекла від своїх «рятівників», повернулася додому і розповіла, що сталося: «Кількох членів сім’ї схопили на мосту через Інґурі, на адміністративному кордоні між Гальським і Зуґдідським районами, коли вони проводжали своїх гостей. Сім’ї російського походження були захоплені через їхню національність. Цих заручників утримували в Сухумі впродовж двох днів, а потім переправили до Росії через річку Псоу». Олеся Нікобенко розповіла, що їм пропонували звільнення після того, як вони розкажуть «погані речі» про Грузію. Заручників утримували на російській території, у них вилучили документи. Захоплені сім’ї боялися, що у них заберуть їхніх дітей. Олеся заплатила триста доларів США, щоб пробратися через КПП на річці Псоу з Росії до Абхазії. Давні знайомі з Гальського району допомогли їй пройти від Псоу до річки Інґурі, до адміністративного кордону.