Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
У випадку з Україною виявилося, що британські моря для Путіна закінчуються маєтком Абрамовіча, російська армія, як і Червона, виявилася зовсім «не найсильнішою», а тому світової пожежі не вийде — санкції заважають. І на російську тайгу вже давно скоса поглядають китайці.
Сучасне російське «это» — ізольований від світу Путін, російська економіка, що котиться у прірву, рубель, що злітає вгору, і втрата авторитету країни, яка знову хоче того, чого сама не знає. Здається, цей феномен також є у російському фольклорі, коли царі посилали женихів царівни «туди, не знаю куди», щоб вони принесли те, «не знаю що». Зрештою, російська пропаганда мало чим відрізняється від казкового фольклору: боянів із гуслями замінили лискучі від зарплат пропагандисти й високі технології, що дозволяють сучасних билинників увіпхати з допомогою телевізора у кожну російську оселю.
Путін — найвідчайдушніший з-поміж усіх російських диктаторів останніх двох століть. Лєніну було простіше — Європа, що зализувала рани після Першої світової війни, проґавила появу більшовиків, які напрочуд швидко скинули Росію в економічну прірву. Колись російську пшеницю споживала вся Європа і не лише вона, але, захопивши владу, більшовики в боротьбі за міфічне «это» ще кілька десятків років знищували населення, насамперед, селян. Годувати і себе, і Європу виявилося нічим. Зараз Європа — сильна й багата і їй зовсім не потрібен новий російський диктатор з його новим «это».
Нове російське «це», вибачте за тавтологію, — це не процвітання. Це зовсім не прогрес і розвиток. Це — незаконність і недотримання прав людини. Це постійне приниження і переслідування національних меншин. Це, нарешті, новий російський фашизм. Путінське «это» — деградація і регрес. Йому ще вдається переконувати росіян помирати за «это», поки є пропаганда.
І останнє. Невизначене поняття «это» замінює інші слова, які допомагали у створенні демократичних держав. Наприклад, слова «свобода» і «демократія». Більшовики, а за ними й Путін, закликають вмирати за «это», тому що бояться, що люди захочуть боротися за свободу.
РОСІЙСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ БОЖЕВІЛЛЯ: РОСІЯНИ ЗАСНУВАЛИ КРИМ, РИМ І БРИТАНІЮ
Днями побачив відео, у якому кандидат історичних наук, етнолог, мистецтвознавець Свєтлана Жарнікова цілком серйозно розповідає, що британці походять від росіян. Виявляється, як оповіла член Російського географічного товариства, у росіян дуже давно була традиція виганяти своїх хуліганів якнайдалі. Цим «якнайдалі» виявилися Британські острови. «Вчена» пані пояснює, що тоді Британія була під льодовиком, а традицію виганяти правопорушників англійці зберегли, заселивши своїми хуліганами Австралію. Ще я почув, що перш ніж висилати, російським хуліганам «брили» голову, «зрізали оселедець» (!), звідси і походить слово «бриті», тобто британці.
Так я несподівано дізнався, що у росіян були оселедці, але з покаранням трапився казус — Британські острови були вкриті льодом 12 тисяч років тому. Свєтлана Жарнікова чомусь не стала зупинятися на подробицях російської історії I тисячоліття до нашої ери. Хоча інші російські «історики» стверджують, що насправді давніми русами були індоєвропейці, які перекочували в 4000–1000 століттях до нашої ери. У цьому запевняє президент Академії фундаментальних наук Андрєй Тюняєв у своїй книзі «Русский Китай».
Академія фундаментальних наук — некомерційна організація, до якої входить ще один інститут, — давньослов’янської і давньоєвразійської цивілізації. Керівник інституту Валєрій Чудінов — автор феноменального відкриття. Він пояснив, розглядаючи зображення на етруських дзеркалах, що Грузія — це історична частина Росії: «Останній персонаж представлений кошлатою особою. На його голові можна прочитати слова: ГОРУЗІЯ ЛАСКАВА, а на бороді — І ПРИВІТНА. Під словом ГОРУЗІЯ розуміється, звичайно ж, ГРУЗІЯ, чиє ім’я утворене від російського слова ГОРА. Іншими словами, Кавказ в античну добу був населений російськими горцями. Але з очей і носа цієї особи можна утворити слово РУСЬ, тоді як крила голуба ліворуч можуть бути прочитані як слова НА ПУНТІ. Таким чином, підкреслюється, що ГОРУЗІЯ — це РУСЬ НА ЧОРНОМУ МОРІ. Тепер стає зрозумілим, що пізніше картвельскі племена поступово зайняли Горузію, і країна Сакартвело (тобто Со-Картвели) для росіян, як і раніше, називалася Грузією, хоча етнічний склад її став іншим. Але тоді стає зрозумілим, чому греки плавали в Грузію (Колхіду) за золотим руном («золотими рунами», давніми письменами). Там була, мабуть, одна з найдавніших бібліотек Русі».