Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
З Вільнюса Лемкін вирушив на захід до Балтійського узбережжя, у бік Швеції. У Каунасі він розповів знайомому, що втомився від життя біженця, що почувається наче привид у пошуках упевненості і надії. Три речі в житті, які він хотів, щоб його оминули, вже сталися: «носити окуляри, полисіти, стати біженцем». Ще один знайомий, д-р Залкаускас, суддя у відставці, поцікавився в нього, як так могло статися, що Польща «зникла за три тижні». «Такі речі трапляються»{310}, — стоїчно відповів Лемкін. (Наступного разу Лемкін бачив цього суддю через багато років у Чикаго, той був ліфтером у готелі «Моррісон»).
Відповідь з «Педона» містила пробні відбитки його нової книги, а також кілька примірників його брошури 1933 року, присвяченої варварству і вандалізму. Пробні відбитки з виправленнями Лемкін надіслав назад до Парижа, книгу надрукували через кілька місяців.
Лемкін виїхав із Каунаса зі шведською візою. По дорозі він зупинився в Ризі{311}, столиці Латвії, де пив чай з істориком Шимоном Дубновим, автором «Історії євреїв у Росії та Польщі». «Це затишшя перед грозою, — попередив Лемкіна Дубнов, — Гітлер незабаром буде у Латвії».
Лемкін прибув до Швеції на початку весни 1940 року. Стокгольм був нейтральним і вільним, це дозволило насолодитися місцевими звичаями та їжею, очікуючи на запрошення з Північної Кароліни, на яке він покладав великі сподівання, і насолоджуючись товариством Еберштейнів, які люб’язно його приймали в себе. Можливості дістатися Америки на кораблі з Бельгії вже не було: у травні 1940 року німці окупували Бельгію і Голландію; Франція впала через місяць, далі Данія, Норвегія, Литва, Латвія та Естонія. Усі друзі, яких Лемкін відвідував, тепер перебували під владою нацистів. Виявилося, що песимізм Шимона Дубнова був цілком обґрунтованим: його було вбито поблизу дому через два роки після того, як Лемкін покинув Ригу.
Тижні очікування у Стокгольмі перетворилися на місяці. Карл Шлитер запропонував адвокату подумати над викладацькою роботою в університеті, тож він посилено взявся вивчати шведську. До вересня 1940 року він вже достатньо володів мовою, щоб читати шведською лекції з валютного контролю і навіть написати новою для нього мовою на цю тему книгу. Від Белли та Йозефа надходили листи, це були моменти щастя, які, на жаль, рідко траплялися. Миті щастя з відтінком тривоги за безпеку рідних під владою більшовиків…
Невгамовний і навіжений, нездатний сидіти склавши руки, Лемкін шукав можливості здійснити більший проект. Мапа Європи надихнула на ідею, поки «криваво-червона ганчірка з чорним павуком на білому полі»{312} поширювалася усім континентом. Вроджена цікавість Лемкіна зіштовхнулася з природою німецької окупації. Яким чином німецьким нацистам вдалося встановити своє панування? Вірячи в те, що відповідь можна знайти у деталях законодавчих актів, він почав збирати нацистські закони, постанови і розпорядження, як інші збирають марки. Як юрист, він розумів, що офіційні документи часто відбивають приховані цілі, не вказуючи їх явно, що окремий документ може бути менш інформативним, аніж збірка таких документів. Група була більш цінною, ніж сума її окремих складових.
Він постійно проводив час у центральній бібліотеці Стокгольма, збираючи, перекладаючи, аналізуючи і шукаючи моделі німецької поведінки. Німці були методичними, фіксували більшість рішень письмово, лишаючи таким чином по собі паперовий слід документів, ключі до розуміння ідейного задуму. Це могло б привести до «неспростовних доказів»{313} вчинення злочину.
Він шукав підтримки в інших. Одним із джерел такої підтримки була шведська компанія, назва якої не вказується, з філіалом у Варшаві, який колись користувався його адвокатськими послугами. Лемкін відвідав головне управління цієї компанії у Стокгольмі, аби попросити про послугу.
Він поцікавився, чи можуть філіали компанії у Європі збирати копії офіційної газети, яку видавали німці в окупованих країнах, а тоді надсилати їх до Стокгольма? Його знайомий дав ствердну відповідь.{314}