Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури
- Автор: Зборовська Ніла
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Академвидав
- ISBN: 966-8226-36-4
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури». Краткое содержание книги:
Адресована теоретикам та історикам літератури, літературним критикам, викладачам світової та української літератур, аспірантам, студентам, учителям-філологам. Прислужиться всім, хто цікавиться психоаналітичною інтерпретацією літературних текстів.
* * *
Серія «Монограф»
Не шукайте цього терміна у словниках.
Монограф — це людина, яка невгамовно докопується до світоглядної і наукової істини, небуденно мислить, неординарна у слові, провокує своїми текстами до дискусій і альтернативних досліджень, усвідомлюючи, що право на пошук істини передбачає і право на помилку. Стараннями таких людей твориться писемність людства — єдине, що залишається поза часом.
«Академвидав» сподівається сформувати символічну українську аристократичну ложу науковців, зацікавлених у розбудові національної інтелектуальної традиції. Для цього започатковано видавничий проект «Монограф», покликаний об'єднати авторів наукових праць, які ґрунтовно, сміливо і полемічно досліджують актуальні для сучасності і майбутнього проблеми.
Якщо в універсальній художності Шевченка «синівська» структура поставала як «романтизм — реалізм», то поема «Мойсей» і вся творчість (аналітично-художня за характером) І. Франка є свідченням оберненої і зміцненої структури «реалізм — романтизм», що виражає змужнілу психосемантику. Головним едіповим суперником І. Франка, який також орієнтувався на продовження «роботи» Шевченка, був П. Куліш з його очевидною відразою до несвідомого народу, оскільки той вбив свого праотця. Поема «Мойсей» є проекцією життєвого шляху І. Франка й усвідомлення ним власної духовної місії через самоідентифікацію з пророком Мойсеєм, провідником монотеїзму і праотцем єврейського народу, який вивів національну родину до «обітованої землі» — органічного ідеалу Держави.
Мойсей був улюбленим героєм З. Фройда, який значно пізніше від Франка також ототожнить себе з Мойсеєм, завершуючи власний шлях самоусвідомлення як автора психоаналізу. На перших порах Фройд у листах жартівливо називав себе Мойсеєм, а згодом написав працю «Людина Мойсей і монотеїстична релігія» (1938), в якій залишив символічний заповіт. Ці самоідентифікації І. Франка та З. Фройда є унікальним фактом, адже вони свідчать про те, що два народи, перебуваючи у пошуках власної державності, відроджують важливу для неї основу — монотеїстичну традицію.
Едіповим пошукам Фройда притаманні реалістична ясність і романтична кастраційна психологіка, що дає підстави виявляти у його психології пригніченого романтика[453], тобто подібну до української психопоетику і психосемантику, що вивершується у творчості Франка через синтез батьківського аналітичного реалізму й материнського емоційного романтизму. Згідно з романтичною і реалістичною психосемантикою, у праці «Людина Мойсей і монотеїстична релігія» Фройд «оскоплює» несвідоме єврейство в образі Мойсея. До речі, за такою аристократичною психологікою «оскоплює» несвідоме єврейство в образі Христа О. Вайнінгер у праці «Стать і характер» (1900)[454], а П. Куліш — несвідоме українство у «Чорній раді».
На основі психоаналітичної деконструкції Фройд доводить, що Мойсей був не євреєм, а сином єгипетського аристократа. Як єгиптянин він дав єврейському народу самосвідомість, оскільки тоді це був єдиний народ, здатний почути голос самотнього пророка. Аналізуючи самоідентифікацію З. Фройда з Мойсеєм, Е. Фромм зводить її до фантазування невротичного суб’єкта, який має комплекс єврейства (через власного батька), а тому вигадує собі іншу сім’ю, уявляючи свого батька знаменитим чоловіком, аристократичної, королівської крові[455]. Однак на той час, коли Фройд писав свою працю, він був мужчиною, який успішно подолав власний едіпів комплекс, тому ця оцінка не має достатніх аргументів.
Про приналежність Мойсея до єгипетської «крові» свідчать історичні факти, передусім форма організації єгипетського суспільства. У своєму підручнику «Стародавня історія східних народів» (1918) Леся Українка так писала про цю форму: «Що ж до давнього строю громадського в Єгипті, то певне він був спочатку патріархальний, як і у всіх країнах (як напр., було у первісних арійців), а потім перейшов у стрій монархічний. Відколи Єгипет з’являється в історії, він завжди є країною монархічною»[456]. Леся Українка також зазначала, що єгипетська монархія, успішно проіснувавши біля 4—5 тис. років, уславилася тим, що перший єгипетський цар збудував тут великий Лабіринт[457]. Потрапивши у своєрідний символічний лабіринт єгипетсько-єврейської історії, Фройд був вражений аристократичною душею єгиптянина Мойсея, його благородством людини королівської крові, завдяки якій той не приховує даного єгипетському народу Вищою волею знання і щиро передає його чужому єврейському народу, коли він починає самоусвідомлюватися в лоні єгипетської імперії. Тому Фройд, пізнаючи благородство Мойсея, відчуває подібну до нього духовну місію, коли він, єврей, ставши автором психоаналізу, повертає у науковій теорії це знання європейському світу. Як відомо, він вважав, що Америці психоаналіз пасує, як ворону біла сорочка, виявляючи імперські амбіції, несумісні з національним монотеїзмом. На тій, що у Фройда, аристократичній психологіці повертав М. Гоголь себе Росії, шукаючи спасіння для її переродженої, перверсивної душі: основою цих чоловічих психологік була невичерпна ніжна любов до матері та спрага батьківського духовного захисту.
453
Див. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавсто. — С. 7—30.
454
Вейнингер О. Пол и характер. — Ростов-на-Дону, 1998. — С. 435—479.
455
Див.: Фромм Э. Миссия Зигмунда Фрейда. Анализ его личности и влияния. — М., 1996.
456
Українка Леся. Стародавня історія східних народів. Видання перше Ольги Косач-Кривинюк. — Катеринослав., 1918. — С. 92.
457
Там само. — С. 98.