Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
До цього не маю додати нічого. Хіба лиш те, що майбутнім історикам варто було б взяти до уваги цей безперечно певний історичний матеріал, який досі або не був відомий, або свідомо був замовчуваний.
З вищеподаного бачимо, що між гетьманом і його урядами, з одного боку, а з другого — з Партією українських хліборобів-демократів і її членом М. Міхновським відносини не були добрі. До їх ілюстрації може послужити ще й такий факт.
На 17 (ст. ст.) листопада Український національний союз скликав Національний конгрес у Києві. Автор цих рядків як делегат від хліборобів-демо-кратів із Полтави прибув (ще з двома делегатами) на той конгрес саме в день оголошення гетьманської «Грамоти» про федерацію з Росією — 14.XI.1918 р. (ст. ст.). В Києві ми негайно відвідали братів Шеметів і довідались, що гетьманський уряд заборонив конгрес і що оголошено повстання проти гетьмана. Сергій Шемет прочитав нам і меморіал, що його він мав відвезти в Одесу до французького консула Енно, на якого тоді покладали великі надії українці й москалі. В тому меморіалі, що вже був готовий і надрукований французькою мовою, сказано таке:
Ми, українські хлібороби-демократи, що у свій час допомогли гетьманові зайняти його пост, надіялися, що він вестиме українську державницьку політику. В тих надіях ми завелися. Тепер нам відомо, що проти нього готують повстання українські соціалісти. Наша партія не є соціалістичною, навіть навпаки: соціалізмові ворожа. Але ми заявляємо, що прилучимося до повстання, якщо Антанта не вплине на гетьмана в напрямі зміни його політики на українську і державницьку...
Автором цього меморіалу був Микола Міхновський.
Під час Трудового конгресу М. Міхновський був у Києві. Ми зустрічалися у братів Шеметів, обговорювали ситуацію і бачили, що з Трудового конгресу і з цілої тої політики, що вели в ньому соціалісти, добра не буде. Тож М. Міхновський рішив вибратися в Кременчук до П. Болбочана, щоб допомогти йому своїми порадами у справі дальшої боротьби й організації війська.
Нещастя хотіло, щоб М. Міхновський незабаром захворів на тиф, перебуваючи у вагонах разом із військом. Болбочана незабаром арештував Волох з наказу Директорії. Люди розповідали, що в день його арешту бачили, як Міхновський виходив із вагонів, готовий до подорожі, з торбою за плечима.
Пізніше (в березні 1919 р.) я зустрічався у Станіславові з Болбочаном, який мені розповідав про М. Міхновського. Болбочан був захоплений його мудрістю, широкою ерудицією, організаційним хистом і патріотизмом:
Жаль, що я не був знайомий з хліборобами-демократами бодай ще у Полтаві. Якби хлібороби-демократи і такі люди, як Міхновський, тоді допомогли мені, то я певний, що багато дечого ще можна було врятувати!..
Такі були думки про Міхновського та його партію одного з найвидатні-ших наших вояків...
Треба думати, що десь наприкінці лютого 1919 р. М. Махновський прибув на Кубань, де й поселився у станиці Полтавській[245]. Там він учителював і працював у Педагогічному технікумі повних п’ять літ, бо був змушений виїхати з Кубані в лютому 1924 р. М. Марченко, що працював із ним разом у згаданому технікумі, дуже докладно оповідає про свої розмови з ним в 19221923 рр. і високо цінить його розум та подивляє його ерудицію і політичний світогляд. Зрозуміло, що коли большевики повністю опанували Кубань, Міхновському годі було вдержатися на відповідальній посаді і він мусив, як і багато інших людей, змінити місце свого перебування.
Отже, наприкінці лютого 1924 р. він прибув до Києва й оселився у свого побратима Володимира Шемета, в його будинку на Жилянській вулиці. Про його київське життя згаданий М. Марченко пише так:
В перші дні по приїзді він був у піднесеному бадьорому настрої. Зустріч після довгої розлуки з близькими людьми, з багатьма давніми товаришами в спільній боротьбі вливала немовби нові сили, нову енергію в його душу. Але дуже скоро цей настрій почав змінюватися. Все частіше я бачив похмурий вираз на його обличчі, все більше безрадісних нот чулося у його голосі. Тут, у Києві, значно більшою мірою, ніж у далекій кубанській станиці, відчувався безоглядний гнітючий тиск жорстокої большевицької руки, й це не могло не впливати на Махновського.
245
Докладних відомостей про перебування М. Міхновського на Кубані годі здобути. Деякі, з дуже убогими фактичними даними, вміщено в статті М. Марченка «Микола Міхновський», «Український Літопис», 1947, ч. 3 і 4.