Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Енети з пафлагонами. Птоломей,/ давній географ, так про них каже: «Енети, чи генети, із Азії Меншої вийшли і, прийшовши до Сарматії, сарматами нареклися. Жили вони спершу над морем Чорним вкупі з пафлагонами, і були з ними одного роду й однієї мови». Так само і Апполлоній, і Страбон 26 кажуть.
Мосхини з пафлагонами. Мосхини од Мосоха. Сібелліус Нерудолюс. Мартин Бєльський. Г в а г н і н 27 про сарматів. А тому гадає дехто, що й мосхини з енетами одним народом були, бо того ж із ними язика були і з ними сумежно жили, почавши і їм Каппадокії 28 і аж до Чорного моря. Веросій же каже, що мосхини пішли од Мосоха, сина Афетового, й осіли в Азії та ( ііропі в 131-му роді після потопу.
Енети од Рифа. Йосиф. Енетів же Йосиф виводить од Рифата, брата Асканового 29, з Пафлагонії. Од нього ж і гори Рифайські30 в Сарматії іменувалися.
Проте, наскільки се нам відомо, всі народи слов’янські і диного суть отця сини, бо єдиноголосся мови їхньої показує, що вони є єдиним народом.
Про енетів, що вони з Пафлагонії прийшли, поминає Гомер, славний поет. Пишучи про Троянську війну 31, він так каже: «Прийшли пафлагони троянам на поміч із князем своїм Філіменесом, тобто Филимоном, котрий од тих енетів походив, у яких бувають добрі коні».
Енети в Іллірику32 осіли. Бєльський про се, 73. [П л і н і й 33], к н. 6, p. II. В е н е ц і я - г о р о д. А як полонена була Троя 34 (що сталося в рік од сотворення світу 4556-й, а перед різдвом Христовим 551-й), тоді енети, у битві князя свого під Троєю втративши, пішли з Антенором 3 , князем троянським, на захід, де одні в Іллірику осіли, інші ж з Антенором до Італії пішли, як Пліній каЖе, і, прийшовши над море Венединське 36„ осіли там, і спорудили город великий на горбі, і нарекли його од свого імені Енецією. Та по тому, в рік од різдва Христового 458-й, енети, боячись Атілли , прозваного Бичем Божим, котрий полонив тоді західні сторони, перенесли город свій на море, де і донині є славний город Венеція. Про сих енетів усі старі й нові хронографи огласують.
Енети до Сарматії прийшли. Про те, як енети до Сарматії прийшли, каже Страбон. Двічі енети з місць своїх переходили. Вперше, як уже казав я, з Антенором з-під Трої, вторицею через Чорне море. Причиною переходу їхнього були цимбри, чи кіммерійці38, [які] через море од них тоді жили, в тісному місці, напроти Таврики (тобто Криму), над озером, прозиваним Меотійським болотом 40, знані як кіммерійці босфорські41. Коли ж пішли звідти цимбри, почали там на їхніх місцях жити енети.
Енети cap матами назвалися. Черкаси. П’ я т и г о р ц і. Але згодом, розплодившись, енети вийшли звідти і наповнили всю ту сторону, тобто Сарматію. Од неї ж і самі нареклися сарматами. А на їхніх місцях, над озером Меотійським, нині живуть черкаси і п’ятигорці 42, мужі сильні й хоробрі на війні, і нашою таки мовою говорять.
Наші ж літописці кажуть трохи інакше — що сармати сюди прийшли з Аланом Другим, воєводою своїм. Гадаю, од сього алани й аланами нареклися.
Діодор Сікуль 43 свідчить, що пафлагонські народи (тобто енети) у північних сторонах широко розпросторилися і сарма-тами, нареклися. Суголосний із ним і Д. Тетіман Стелла, описуючи генеалогію, де про початок народів так каже: «І розійшлись енетй од Чорного моря, і наповнили Європії многі сторони північні. І нині там живуть русь та інші...» Той же і в іншому місці енетами називає всіх, які слов’янської мови вживають. Поминають і Страбон та Птоломей у «Географ іях» своїх, описуючи всю піднебесну, про сих енетів, чи слов’ян, що в Сарматії і при Чорному морі живуть, коло озера Меотійського, називаючи їх роксоланами. Так, ніби русь і алани.
Слов’яни мали війну зі шведам и44 і з М і т-р і д а т о м 45. Граматик же і Войцех Краній і Ян Готус Маг-нус розповідають, що сі роксолани ще за много літ до різдва Христового війну мали з свеонами* тобто шведами; з ними ж і границю мали, яка й нині є. Мали також війну і з Мітріда-том, царем понтським і партським 40, який ту сторону держав, що її нині цар турецький держить. Суголосить сьому й Трогус Помпеюс 47, коли їхнє оружжя і броню поминає, кажучи: «Роксолани — хоробрі вої; роблять вони собі броню із сурових шкур волових, тими ж шкурами і Щити свої обтягають, на війну ж кінйо чи пішо вибираються. Оружжя ж їхнє — шабля, лук і дреколь». Такого оружжя і досі русь уживає.
З думським царем війна русі. Подібне до сього і Павса-ній 48 про сарматів каже. Теж знаходиться і в літописах дунських і шведських — і в Яна Магнуса Готуса, і у Граматика, і у Войцеха Кранеуса: що Ерік, воєвода короля дун-ського (котрий по тому був королем шведським) 49, війну мав із слов’янами і розбив їх на морі, де й Струмийка, князя їхнього, убив. Сей Ерік був у час різдва Христового.