Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Крім того, в хроніці сій побачиш, читачу ласкавий, про царство грецьке, як звитяжне бувало, і про початок хрещення святого заходом благовірного великого князя Володимира Київського, котрий, Русь охрестивши, ідоли поганські покру-шив, і про те, як турок Грецію осів7.
Чому кожній людині читання історій дуже корисне? Бо коли б не описано і світу не подано, разом би з тілом без місті все сходило б у землю, і люди, як у темряві будучи, пі' відали б, що за минулих віків діялося.
Хроніку сю прочитавши, можеш передати її для звідання іншим, молодшим, що до них святий пророк Мойсей мовить: «Попроси отця свого, і покличе до тебе учителів, і научить тебе» 8.
Та я, не барячи передмовою сею, далі в книгу сю одсилаю, для ліпшого зрозуміння, усіх ваших милостей, хто схоче прочитати, а вашим милостям душевного спасіння і тілесного здоров’я зичу.
Писар тої хроніки ієромонах недостойний Михайло Павлович Лосицький.
ЛІТОПИСЕЦЬ ЗА ПОМІЧЧЮ БОЖОЮ ПОЧИНАЄМО, ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО НАШ РУСЬКИЙ НАРОД, ОД ЯКОГО КОЛІНА ЗРІС І ЯК ТА КОЛИ В СІ СТОРОНИ ВСЕЛИВСЯ, І ЧОМУ РУССЮ НАЗВАВСЯ[...1
ПРО РОДОСЛІВ’Я НОЄВЕ,
ОД ЯКОГО СИНА ЙОГО І ЯКІ НАРОДИ ПІШЛИ
[...]Афет9 же, третій син Ноїв, який прийняв західні й північні країни, а саме Європу й частину Азії, мав сімох синів.
Перший — Гомер 10 — мав трьох синів [...]
Другий син Гомерів — Рифат и. Од сього Рифата народилися пафлагони 12 енети, генети, венеди, венедиці 13, анти 14, алани 15, роксани б, роксолани, од нких начебто пішла русь і алани, русь-москва, ляхи, слов’яни, болгари, серби. Сесі всі одного суть народу і изика, а саме слов’инського...
Шостий син Афетів — Мосох 1Т. Од сього, як каже дехто, народилася москва і слов’янський народ [...]
ПРО СЛОВ’ЯНСЬКИЙ НАРОД, ЗВІДКИ ВІН ВИЙШОВ І КОЛИ ДО ЄВРОПИ І САРМАТІЇ 18 ПРИЙШОВ,
І ПРО ЙОГО ВІЙНИ, І ЯК АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ 19 ПИСАННЯ ЙОМУ ДАВ
Родослів’я Иоєве розібравши, перейдімо до краще знаних вказівок про наш слов’янський народ, од кого й коли й на яксіму місці почав бути та коли до Європії й Сарматії прийшов.
По-перше, хай буде відомо усім, що Афет, син Ноїв, отцем є всіх християн, які в Європії й Азії Меншій 0 живуть. Про се бо літописці мало не всі, старі й новіші, суголосно пишуть. Та що в сих двох частинах світу множество царств, народів і язиків є, які од Афєтових сімох синів благословенням божим розплодилися і розмножилися. Про них я вище рік. Серед них є такі, що генеалогію свою без перерви, почавши од Ноя, але досі числять. Про деякі ж народи досі недоуміння і несогласіє є між хронографами. Найбільше ж про наш слов’янський народ не можуть певно простежити, звідки проріс і почався сей славний та хоробрий народ. Самі бо, перше письма не вміючи, нічого про своє переднє буття не написали. А тому самі про себе не можуть нічого сказати. Географи ж різні різно про них кажуть.
Найтрудніше ж дізнатися щодо нашого слов’янського народу, звідки він є. Бо спершу ні один з-поміж хронографів ані слов’янами, ані руссю їх не йменував, а імена сі аж по мно-жестві літ уже до них прикладені були. Та, одначе, розглядаючи у хронографів часи, і народи, і місця, де який народ у які часи сидів і коли в які сторони переходив, хоч і з трудом, знаходимо і нашого слов’янського народу такий початок.
Початок слов’ян. Каже дехто, що од Мосоха, шостого сина Афетового, наш народ слов’янський пішов і мосхи-нами, тобто москвою, іменувався, і що од сеї москви всі сар-мати — русь, ляхи, чехи, болгари, слов’яни — пішли. Поминає ж і Ксенофонт, давній хронограф, про сих мосхинів, дивним і ядовитим їх народом називаючи.
Інші ж знавці кажуть, що слов’яни од Рифата, сина Гомерового, а онука Афетового, пішли, і не такі злі були, як мосхини.
Інші ж кажуть, що народи, які пішли од сих обох, в одне змішалися і слов’янами нареклися.
Ті, що од Рифата, сина Гомерового, пішли, сиділи спершу в тій стороні, яка Пафлагонією зветься, і нареклися енетами. Через деякий же час, розплодившись, розійшлися вони по Азії та Європії й різними іменами нареклися. Та про се буде нижче. Про сих енетів поминають Гомер-поет, а також хронографи Йосиф 21, Птоломей 22, Геродот , Апполліоній 24 і Са-беллікус 25, називаючи їх енетами, чи тенетами.