А листя падають...

Ну а личенько дівоче - ніби сонечко горить. А які у неї очі, а якії грудоньки! - Що не в силах від дівчини відірватись, відійти. Як же можна від такої десь піти, І чи можна без кохання розцвісти? Як же хочеться те личко, що горить - Обнімати, цілувати і любить. Поле з зорями до ранку ніч шепочеться, Ой, як хочеться хлопчині... Щастя хочеться! 9.7.1981 р. НА ТАНЦПЛОЩАДЦІ Магнітола стогне джази, ніби караул, В клубі крики, сміх чумазих і нестерпний гул. Ось реве Адам в матросці, як колгоспний бик, Вже й Петро від того танцю вивалив язик. Тут і Єви-королеви, ви мене держіть! - Всі як одна демонструють голенький живіт. Кожен може ту дівчину взяти пергнуть... І при всіх їх цілувати, за пупок торкнуть. Ті ж, від теї трясці-ласки ладні впасти ниць, Аби всім піддати жару від своїх сідниць. З боку ніби і цікаво глянуть на той блуд, Але як батькам дивитись і все те збагнуть, Як їх діти-акробати /й це в п'ятнадцять літ/ Вже таке вони всі знають, що не знає й світ? 17.7.1981 р. ВСЕ ЯК В РАЮ Квітне вишня у садочку Й чути скрізь бждолиний гул, А під нею в холодочку Хлопчаків зібрався гурт. Тихо-тихо. Не шелехне, Ніби, в божому раю, За метеликом мчить хлопчик, Щоб спіймать його в гаю. Ну а я дивлюсь на небо - Десь в заоблачні світи, І не хочеться нікуди З цього світу десь іти. 5.10.2006 р. НАЙДУРНІША ІСТОТА Світить Сонце над полями, А під Сонцем вічна гра. Накохавсь, наніживсь, діду, І додому вже пора. Руки вже робить не можуть, Ну а ноги вже ходить, То й навіщо жить старому, Як у нього все болить? Ну а тим, хто ще молодший, І ще в жилах кров кипить, Раджу менше працювати Тим, хто хоче довше жить. Придивіться до приматів, І на весь тваринний світ: Не працюють, не будують, І живуть мільйони літ. І не тре' їм інститутів, І не хочуть буть людьми, Бо на їхню думку дурнів Більш нема ніде, як ми. І не слухайте нікого, Хто вам скаже: в праці суть, Якщо звісно з вас хто хоче Все життя приматом буть! 5.10.2006 р. САМА ПРИБІГЛА Сучий син прибіг з весілля, Й так спішив, аж почорнів, І додому за собою Й шефу жіночку привів. -Де ж ти взяв таку красуню?- Шеф до пса, що бив хвостом, -Де я взяв? Сама прибігла За собачим поводком. 10.6.1992 р. ДИКИЙ ТУР -Нині виживе не щедрий А хутчіше - 'жлоб з жлобів'. Так, пробач мені кохана, Рідний уряд захотів. А як жінка те почула, Застрочила тут же вмить: -А якщо почався ринок? - І мені пора платить! -А за що, які заслуги, Ти ж не вариш, не переш? -А за те, що так як нічка - 'Дуньку' приступом береш. -Розлучись, чого гвалтуєш, Нічого з садистом спать... В світі стільки 'безробітних,' Тільки свисни - прибіжать... Тут дружина спохватилась, І примкнула свій базар, -Хочеш ти мене позбутись, Щоб ходить самому в бар? Щоб гуляв, як тур у лісі?- Тут, браточок, не хитруй! Ну а фігу ти не хочеш?- Краще вже мене...гвалтуй! 12.1.1992 р. ПОКЛИК ЖИТТЯ Не день а казка. Сонце світить, Кує зозуленька в садку, А біля річки на травичці Свою красунечку я жду. О, як же гарно в білім світі - Коли майне її коса, Стаєш і сам, як в небі Місяць, І сам сіяєш, мов роса. Хочеться ніжити їй личко, І тут на лузі в сяйві трав - Зробить з дівчини молодичку, Як там ніхто ще не бував. 4.11.1980 р. ГАРЕМ Брехня і правда, день і ніч - Усе життя йдуть пліч-о-пліч. Тому, де Бог - там вічно й біс, Який до Бога, мов приріс. І все ж, де Бог - там завжди тихо, А там де чорт - там сміх і лихо, Бо там де Бог - там заборона, А там де чорт - нема закона. Й хоч люди знають це давно, Та чомусь пруться в те дермо, Бо де дермо - там пий, гуляй, Й на котру глянув - ту й хапай. Зробив своє, пробув до ранку Й радій, що здибав 'фуліганку'. Так-так!- не думай, що дурю, Таке у чорта інтерв'ю.