А листя падають...
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Профі
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «А листя падають...». Краткое содержание книги:
ДУША НАПОВНЕНА ПОЕЗІЄЮ
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Переді мною перша поетична книжка Валентина Кудрицького, якій він дав назву А листя падають. Таку назву він пояснює тим, що має солідний вік, і ця збірка стала його своєрідним творчим звітом перед самим собою /в першу чергу/ і перед читачем.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його наш поет.
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
Перейти на страницу:
Те що ми не бачим - для Грицька.
26.12.2001 р.
ЖИВА РЕКЛАМА
Ну й часи пішли сьогодні,
О, моя ти мама!
Що не жінка, то - картинка,
Ну - жива реклама.
То ж бери яку бажаєш:
Лису чи патлату?
Головне, щоб мав здоров'я
Та ого! - зарплату.
Тій, що знає всі прийоми -
Їй на честь начхати,
Та за бакси до вас прийде
І сама до хати.
І таке всю ніч із вами
Буде витворяти,
Що не зможеш після ночі
Й муху відігнати...
І до того ж в роздяганні
Відпаде потреба,
Бо вона вже так одіта -
Й роздягать не треба.
4.7.2001 р.
ЯКЩО ГАРНО ВИПИТИ
Коли знайомий говорив,
Що любить всіх жінок - не вірив.
Ну як це можна всіх любить,
Навіть, якщо ви й справжній лірик?
А потім докумекав сам,
У чім та суть й не бачу дива.
Бо варт вам вмазать з кілограм,
Навіть, коза стає красива.
22.4.2003 р.
ДОБРЕ ДІЛО
Яка різниця хто є ти?
Якщо прийшов, то вже роби...
А як не будеш ти робить? -
Прийдеться кума запросить...
Природа пустоти не терпить,
Не можеш сам?- дай іншим вп...ти,
Бо тих, хто творить добре діло -
Природа щастям не обділить.
3.4.1990 р.
ГРУДОНЬКИ
Ой, які в її стегенця,
А якії грудоньки!
Так і гонять з хлопців сперму.
Бережіться, жіночки!
9.3.2004 р.
ВСІМ СЕЛОМ
Дівчина йшла по мостовій,
Лиш павутиночка на ній.
На що не глянеш - все кричало,
Та дівку те не дивувало,
Що все село за нею бігло
Й її очима гвалтувало.
4.10.2001 р.
ДРОЧИЛКАМ
Щоб тебе не згвалтували,
Дорогенька, пам'ятай,
Ти дрочилочки-стегенця
Надто вже не виставляй.
А якщо вже їх відкрила
І шукаєш покупця,
То за продане кохання
Не гніви свого Творця...
26.9.2001 р.
БІЛЯ ДНІПРА
Біля Дніпра стоїть старенький,
Може до смерті всього крок,
А він розстрілює очима
Ще й досі гарненьких жінок.
І що цікаво, варто кліпнуть
Й відкрить пузатий гаманець,
Як кожній з них - отим теличкам
Підійде хоч який кінець.
8.10 2001 р.
ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЇСТИ
Колись були шляхетні діви,
Які хотіли й їх хотіли,
А зараз це - нещасні люди,
Бо вже не з жиру п'ялять груди.
Їм дай чайку, щось пожувать
І можеш, навіть, не чіпать.
26.9.2001 р.
ЗАМІЖНІХ НЕ КОХАЙ!
Племіннику олександру
Колись племінника повчав,
Щоб той заміжніх не кохав.
Потім, скажу відверто вам,
В заміжню закохався сам.
І, звісно, довго дивувався,
Що вчив - у чім не розбирався.
Бо, хто в житті не мав коханки -
Це як не їв в житті сметанки.
Це ж, просто - вищий пілотаж,
Це ж мрія кожного із нас,
Бо як прийдете до чужої -
Розважить вас такою грою,
Що буде снитися роками
Те, що творитиме із вами.
Адже чужа, як податкова,
Все з тебе викрутить - без слова,
Й за ту відмінну їй роботу
Я б дав - найвищу нагороду.
14.4.2003 р.
ШОВКОВЕ ЩАСТЯ
Заблудивсь в твоїх маніжках
І в очах - голубизні,
Що сьогодні й сам не знаю,
Що робити, а що ні.
Бо куди погляну - небо,
Бо куди не гляну - синь,
Ну а я добратись хочу
До твоїх веселих динь.
Бо в житті не надивився,
Не наніживсь, не напивсь,
Ніби в світ, прости кохана,
Я із Космосу зваливсь.
11.11.1997 р.
ФІЛОСОФІЯ БЕЗКІНЕЧНОСТІ
І день, і ніч - хай тому грець! -
Мають початок і кінець.
А я у Всесвіт зазираю,
Де - ні початку а ні краю.
І думу думаю про себе:
А як же Місяць, зорі, небо,
Що від весни і до весни...
На чому держаться вони?
Де вони днюють і ночують,
Чом на закоханих полюють,
І ,де беруть ту ніжну дію,
Що всі, на кого глянуть - мліють?
16.3.2004 р.
ЗЕРНА ШАСТЯ
До себе й друзів придивляюсь
І разом всіх вивчаю я;
Чом на чужих ми заглядаєм -
Як вдома є така ж своя?
Й прийшов до висновку такого:
Що в тому винен не мужик.
А якщо чесно, винен в тому
Перейти на страницу: