А листя падають...

Його коханої язик. Тому, коли побачим іншу - Ми всі стаємо, як півні, Що ладні, навіть, зерна щастя Всі повиносити з сім'ї. І тут себе ловлю на слові: Так чим же інша не така? Бо та мені вже шкірить зуби А ікла скалить до Грицька. 24.4.2004 р. ЩОБ ВЗНАТИ ЖІНКУ Тільки той по-справжньому Зможе жінку взнати, Хто її зуміє В себе закохати. 6.10.2000 р. КУМА Ну ж і гарна в кума жінка, Ну не жінка а - цвіток. А які стегенця в неї!.. Боже ж мій, який задок! Так ті сяйва вас проймають Аж до самої душі... Що з штанців таке щось преться, Що уже й не до віршів. Тут вже думаєш, як швидше Ту гітару в руки взять Й поки кум 'сумують' в Сочі - На всіх струнах забренчать, Й щось... божественне зіграть. 12.3.2004 р. ВІЧНИЙ МАЯК Як тебе побачу, люба, Як ідеш ще вдалені, За тобою ладен мчати, Як кораблик на вогні. Знаю, що підходить старість І сумні настануть дні, То ж і серце барабанить: -Зупиніть її мені! І невже це неподобство, - Сам себе питаю я,- Закохатись, як хлопчисько В це дівчисько серед дня? Й тут же я відповідаю, Ніби каюсь сам на сам, Бо пройти повз цю красуню Зможе дурень або хам. 19.3.2004 р. ДОНЖУАН Я люблю стрункі тополі І берізки край села, Як в гаю сміються Олі, Лине пісня солов'я. Я люблю як всього вдосталь, Щоб був мед і самовар, Щоб було чим душу ніжить - Раптом виникне пожар. Я люблю і дні, і ночі, Квіти, радощі і сміх, Особливо любі очі, Що живу заради їх. Може я і примітивний, Може я і Донжуан? Та зате не конюктивний, Не палив Афганістан. Над людьми я не знущався І жінок не гвалтував, Ними лише розважався Й того б кожному бажав. 13.2.1997 р. ГАЧКИ ДЛЯ ДУРАЧКІВ Ну як ти всидиш в колісниці, Чи, скажем, в кріслі у ту мить, Коли дівча в мініспідниці Повз тебе мимо пробіжить? В наш час вважалось це за сором, І прийняли б за дурачка. Так би й сказали: чого вклався, Немов корова на бичка? Ноги дівчина виставляє Тебе спіймати, дурачок, Отож, дивись, не попадишся Ти їй, як рибка на крючок. 11.6.1990 р. УДАВ Не перестану дивуватись Тобою , жінко, все життя, Бо там де ти - там нові рими, Там нові ритми й почуття. Бо в кожній новій незнайомій, /Щоб це у добрий час сказать!/ - Стільки поезій і симфоній, Що неможливо описать. Та варт на ній вам одружитись, /Звичайно докір цей не всім!, Як замість радощів і щастя - За вами гнатиметься грім... Що станеш думать, от попав, Чом я мужик а не удав? 2.2.2004 р. ЗУБНИЙ БІЛЬ Про чужу, мій брате, жінку Дуже важко говорить, Бо до всіх вона сміється, А до вас завжди сичить. І чим більше жінку любиш, /А це думка не нова! - Будуть більше нити зуби, Будеш менші мать права. І чим більше жінку любиш - То стає, немов змія... Чи то всі вони такії, Чи така лише моя? 3.2.2004 р. ЩО РОБИТЬ? Жінок жаліють, захищають, Бо звісно ті менш сили мають. А що робить? - я всіх питаю, Як вже і злості нехватає. 19.5.2004 р. В ТРАМВАЇ Колись дівча в трамваї Хотіло, щоб обняв, А я був принциповим Й, як кінь на дибки став. Чомусь, як мак під вікнами Я весь почервонів, Хоч того, того... самого, Як і вона - хотів. Вважав себе сірйозним, Солідним, діловим, Та зрозумів, нарешті, Яким я був дурним. А ось стою і думаю Про сором і життя: Чи й справді у трамваї Був справедливим я? 20.1.1992 р. ОГОЛЕНА Як йде оголена дівчина - Призупинись, будь ти мужчина. Не відвертайсь, дивись їй в очі Як Місяць всім нам опівночі. Жінки не люблять як мужчини Їх не розстрілюють очима. І не осуджуй, посміхнись, І їй низенько поклонись. І та за це, я певен, люди,